Розділ «Сергій Жадан ТАМПЛІЄРИ Нові вірші, 2015—2016»

Запам’ятовуй. Запам’ятовуй.

Кнопочна нокіа. Єдина родина

Кнопочна нокіа. Єдина родина.

Як тобі, ромко, моя батьківщина?

Тане в повітрі літа липка павутина.

Тулиш до пазухи тепле дрантя, ніби господнього сина.

Що ти бачиш з-поза своєї заслони?

Голос ближче до стебел і серце ближче до крони.

З ночі викочуються розстріляні ешелони.

Риють пісок гробарі. Готуються до оборони.

Буде осінь, ти не будеш такою.

Ніхто, крім мене, не плакатиме за тобою.

На руках у населення щоразу більше зброї.

Якби я мав вибір, я б обирав собі інших героїв.

Буде зима, будуть дитячі співи.

Буде обрій кольору вохри й оливи.

Але тепер зелені тумани, червоні зливи.

В державних гімнах усе відчутніші циганські мотиви.

Двадцять років шукати вихід із дельти Дунаю.

Бачиш, я теж разом з усіма її перетинаю.