Журливо впаде й прозвучить остання крапля, перевариться в камінь посліднє зерно, останній пожовклий промінь сонця прониже слідами світла й тепла густий туман мряки,—і застогнуть, заб'ються в безсилості всі руки й кістки... У великій безвихідності потопне все... Битимуть в груди, залізом окуті груди, малими руками, кинеться істота на істоту з металевими мечами й зубами, стрілами й порохом, блискавицею зв'яжуться й переплетуться і, звившися в одну кулю роздратованих скорою смертю скорпіонів, з воплем нечуваним, зі страшенними муками, в корчах і слині, загинуть, умруть усі вони... Вся наскрізь просмердить земля, і на мільйони мільйонів верст кине в просторінь сморід свій великий... Жахатимуться її, мертвої, всі зірки й планети, коли вона хитро наблизиться до них...
І серед величної ночи віків все летітиме в смороді земля, стогнучи від ваги трупів і молячи, щоб хоч по атому в тисячеліття розвіювався сморід той... сморід... сморід... серед ночи... величної ночи...
Розділ без назви (11)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Життєві аналогії » автора Хоткевич Гнат на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „IX“ на сторінці 3. Приємного читання.
TextBook