Розділ «Вкласти душу»

«А він розбив би тобі породисту пику», — подумав Лакемба, схиляючись над яєшнею, яку щойно поставив на стіл сяючий мексиканець.

Коротун раптово похлинувся словами, немов перший же проковтнутий Лакембою шматок став доктору іхтіології поперек горла.

— Лакемба? — хрипко перепитав він. — Стривайте, стривайте... Туру-ноа Лакемба часом не ваша родичка?

— Це моя матінка, — з поваги до матері старий на мить перестав жувати і склав долоні перед лобом.

— Матінка?! Але ж саме її я просив... ні, благав дозволити мені побачити обряд ініціації вашої явуси! Той самий, про який згадував у своїх мемуарах падре Лапланте!.. на коліна навіть став — ні, й усе! Навідріз! Боже, ну чому ви, фіджійці, такі вперті? І чим я, доктор Флаксман, гірший за францисканця Лапланте?!

«Тим, що білий Лапланте теж Мбете, як і я, тільки називає Великого Нденгеї інакше», — жрець продовжив сніданок, марно намагаючись відсторонитися від базікання доктора Флаксмана і викликаних ним спогадів.

— Треба вам той обряд, — гмикнув із-за шинквасу Кукер, дряпаючи нігтем дерев’яну панель. — Маєтеся дурнею...

На дереві залишалися ледве помітні світлі шрами.

— Ви не розумієте! Падре Лапланте писав, що члени явуси «На-ро-ясо» в день повноліття пірнають у бухту і пускають собі кров, приваблюючи акул! А потім — знаєте, як вони зупиняють атакуючого хижака?!

— Гарпунною рушницею, — фантазія не належала до сильних сторін однорукого Кукера.

— Дудки! Вони зупиняють акулу... поцілунком! І та не тільки полишає будь-які спроби зжерти божевільного, але й починає захищати його, якщо в бухті з’являється інша акула!

— Гей, Пако! — що є сили заволав Кукер. — Гей, сучий сину, черевиче нечищений, ти мене чуєш?

— Чую, господарю! — долинув із-за дверей голос мексиканця.

— Ми тебе сьогодні акулі кинемо! Зрозумів, неробо?

— Навіщо?

Мабуть, після восьми років роботи на Вільяма Кукера, Пако подібна перспектива не хвилювала.

— Наче живця! Вона на тебе, дурня, кинеться, а док її в дупу цілуватиме! Прямо під хвіст! Зрозумів?!

Пако не відповів — напевно, зрозумів.

Флаксман образився і на деякий час замовк, що цілком влаштовувало Лакембу; проте тепер завівся Кукер.

— Не знаю, які штуки витворяє рідня Старого Лайка — хай хоч трахаються з акулами! — але коли зараза-мако відрубала мені руку по лікоть (Віл демонстративно помахав куксою в повітрі, немов це мусило присоромити коротуна), мені було не до поцілунків! І ось що вам скажу, містере: ви, може, і велике цабе у себе в інституті, або звідки ви там випірнули; напевно, ви і на акулах тямитесь, як їхній президент, — не буду сперечатися. Але не треба мене вчити, як з ними поводитися! Кращий поцілунок для хвостатої мерзоти — заряд картечі, або хороший гарпун, або гачок із чвертьдюймової неіржавіючої сталі; а найкраща подружка — динамітна шашка!