Розділ «Острів перевертнів»

Вони нарешті обійшли конопельні зарості. Скраю конопельного гайка горіло багаттячко, а довкола нього компанія різновікових бороданів у таких самих, як у Пилипа, барвистих шапочках задумливо курила саморобні сигаретки. З магнітофона долинав ледь чутний регі. Трохи далі, мало не торкаючись щільної стіни конопель, було розбите наметове містечко.

— Ласкаво прошу й вас! — Пилип із конопель гостинно простяг руку до багаття. — Сподіваюся, не відмовитесь скласти нам компанію?

Ірка й Тетянка, яка йшла поруч, перезирнулись.

— Якщо можна, ми б хотіли спочатку на хвильку зайти до намету. Речі залишити й таке інше…

— Речі, звісно ж, речі! — скрикнув Пилип із конопель, відкидаючи полог одного з наметів. — А що стосується «такого іншого»… Повірте мені, одна затяжечка — і ви побачите і таке, й інше… Чекаємо на вас! — Полог упав, залишаючи дівчаток наодинці.

Ірка в знемозі звалилася на надувний матрац.

— Ну нічого собі! Оце так ускочили! Ти хоч розумієш, хто всі ці люди?

— Улюблені волхви цього… Пилипа з конопель… — Тетянка гидливо скривилася. — Здається, їх називають растаманами. А попросту кажучи, траву косять, косяки забивають і курять! У нас у художній школі одна дівчина була… Конкурси вигравала, її картини навіть на виставку до Нью-Йорка потрапили, їх там купили з ходу! Заробляти стала. Потім її до Італії на навчання запрошували, до Штатів. Мама її така горда була, щаслива… А дівчина на одній тусівці от із такими зустрілася… Раз косячок забила, другий… А потім на все забила, окрім тих косячків. Більше року пензля в руки не бере, усі запрошення пропали… — Тетянка похитала головою.

— Прямо всі підозри нашої класухи збуваються, я таки зв’язалася з наркотиками! Слухай, а може, змотаємося звідси? Мене он, теж умовляти почали.

Тетянка похитала головою:

— Ну ти ж не така дурна, щоб погоджуватися? А силою нас змусити… — вона лиховісно посміхнулася. — Ха, мені навіть хочеться, щоб вони спробували!

Дівчатка трохи помовчали.

— А відпочити треба! — урвавши сумну тишу, припечатала Тетянка. — І не під кущем, а в більш-менш нормальних умовах. — Дівчинка роззирнулася, оцінюючи щільні надувні матраци, розкладний столик, лампочку на батарейках. Раптом її обличчя стало стурбованим. — Стоп, а де Богдан? Він же тут залишався! Невже до багаття пішов, дурень?!

Зірвавшись із місця, Тетянка вилетіла з намету. Ірка вискочила слідом за нею.

Розділ 12

Конопляна спокуса

Растамани так і сиділи собі довкола багаття. Їхні очі раз по раз зблискували, а дурманний сірий димок плив над головами, переплітаючись із чорними димними язичками багаття.

Звідкись із тіні, ще густішої на кордоні світла, долинав переконливий оксамитовий голос Пилипа з конопель:

— Справжній чоловік має спробувати все! Саме цим він і відрізняється від хлопчака!

Пилип простяг Богданові відкритий золотий портсигар.