Розділ «Острів перевертнів»

Дітлахи заходилися неохоче вишиковуватися в чергу до кабінету. На відміну від звичайної черги, у цій кожен прагнув опинитися ближче не до початку, а до хвоста.

— Тут за зубами не доглядати, тут їх тільки угробити остаточно можна, — із роздратуванням оголосив дівочий голосок.

Ірка озирнулася. Люда, й без того нещасна, — за одну секунду розпрощатися відразу з двома хлопцями! — заглядала у двері зубного кабінету. На її обличчі був найсправжнісінький жах.

— У них же бормашини ще із часів СРСР! Свердло — о! — у палець завтовшки! — обурювалася дівуля.

— Людмило, припини викручуватись!

— Я не викручуюсь, Катерино Семенівно! Я з вами цілком згодна! За зубами треба доглядати. Я ж так і роблю, але в гарного приватного стоматолога. Між іншим, тільки вчора оце була! — І Люда сліпуче посміхнулася.

Її посмішка була сліпучою в буквальному значенні слова. Між ретельно вибіленими зубами сяйнув промінчик синього світла.

— Людмило, що там у тебе в роті? — підозріло запитала Баба Катря.

— Skyce! — гордо відповіла Люда й, зглянувшись на вчительчину дрімучість, пояснила: — Страз такий, блискучий, на зуб наклеюють. Між іншим, від Swarowski! — вона підняла пальцем губу. І справді, на зубові виднівся блискучий синій камінчик. — Я по телевізору про них чула, у передачі…— Людчин голос зірвався, і вона сумно закінчила: — у передачі «Гламурненько».

— Триста баксів. Насилу з батечка видавила! І все заради Андрія! — миттю прокоментували сестрички Яновські, які завжди все знали. — Але проти ведучої «Гламурненько» усе одно не допомогло! — Сестрички захихикали, але відразу ж стали по-страдницьки ковтати. — Та що ж це таке, знову пити хочеться! Язик сушить!

Ірка подумала хвильку й простягнула сестрам прихоплену пляшечку із соком. Зрештою, від їхніх пліток теж буває користь, зрідка.

— Його ставлять тільки на здорові зуби! Тож у мене все в порядку, Катерино Семенівно! — продовжувала наполягати Люда. — Можна, я піду?

— Можна, — погодилася Баба Катря. — Іди. Ось сюди. — Вона прочинила двері кабінету, заштовхуючи дівулю досередини. — А камені на зубах не заводити треба, а навпаки, зчищати! Досить вам уже задкувати! — прикрикнула вона. — Хто раніше зайде, той раніше й вийде. Хортице, давай! Від уроків ухиляєшся — тут підеш у перших рядах!

Приречено тягнучи ноги, Ірка заповзла в довгий кабінет. Попід стінами вишикувалися в ряд важкі бормашини, виблискуючи сталевими деталями. Дівчинка нервово зітхнула. Навіть дивитися на них було страшно.

— Але в мене із зубами все в порядку! — продовжувала відбиватися Люда, роззираючись на всі боки так само злякано, як Ірка та ще кілька жертв, запханих у кабінет невблаганною Бабою Катрею. — Мені всі дірочки запломбували. Нормальною бормашиною, японською! Зі знеболювальним!

— А виписку з тієї лікарні ти принесла? — перекриваючи надсадне виття бормашин, з кінця зали гаркнула повна жінка, трохи схожа на Бабу Катрю.

Ірці на мить навіть здалося, що це її класуха перевдяглася в білий халат. Тим паче, що обличчя жінки до половини прикривала біла марлева пов’язка. Тільки сильно нафарбовані очі войовниче поблискували.

— Але я ж не знала, що нас сьогодні до зубного поведуть! — ледве не плачучи, пробубоніла Люда. — Нас не попередили!

— Звісно, не попередили! — погодилася лікарка. — Вас тільки попередь — усі як один розбіжитеся, а потім будете розповідати, що в приватного лікаря були!

— Але я правда… — почала Люда.