Розділ «Острів перевертнів»

Богдан кинув на Ірку приречений погляд. Схоже, перебування в подобі перевертня позначилося на її розумових здібностях.

— Хортице, ти що, зовсім розум втратила? — громовий бас Баби Катрі гримнув, луною відгукуючись на Богданові думки.

Ірчин сьомий «Б» висипав у двір. Море збуджених школярів колихалося за замкненими, як завжди, скляними дверима, повільно просочуючись назовні через одну-єдину прочинену стулку.

— То взагалі до школи не ходиш, то запізнюєшся! — розорялася Баба Катря. — Зовсім розпустилася!

— Як травнева троянда! — підштрикнула Наталка Шпак.

— Рожа вона, мамайська, — злісно пирхнула Оксанка Веселко.

— А тобі й завидно, глистючко полиняла?

Ірка зиркнула зневажливим поглядом на біляві Оксанчині патли. Вона чудово знала, що її смаглява шкіра й чорне волосся часом надають обличчю ледь помітної схожості з азіатками. Але тільки така ідіотка, як Оксанка, може сказати, що це некрасиво! Це навіть дуже стильно. І взагалі, тупі блондинки зі своїми очима-«кліпалками» давно вже вийшли з моди. Тепер ними ніхто не цікавиться.

— Припиніть негайно! Веселко, закрий рота! А ти, Хортице… Твоє щастя, що перших уроків сьогодні не буде, — буркнула класуха. — Усі йдемо до зубної поліклініки на обстеження! І не здумайте мені тікати! — Вона розвернулася до школярів, котрі стовпилися у дворі, й, склавши долоні рупором, гучно загорланила: — Середні й старші класи! Із сьомих по одинадцяті! Хлопчик, ти, здається, із шостого? Для вас занять ніхто не скасовував! Швидко в клас! Ну швидко, швидко, щоб я бачила! Інші — вишикуватися! І не розходитися, я вас ловити не збираюсь!

— Краще б ти вдома сиділа, Ірко, — буркнув Богдан.

Ірка спостерігала, як під звірячим поглядом Баби Катрі друг знехотя плентається до входу, пірнає у двері. Крізь скло було видно, як, раз у раз озираючись, Богдан чалапає до сходів. Дівчинка раптом подумала, що останніми днями Богдан якось погано виглядає. Після бою із соколами взагалі повернувся додому блідий, аж синій, з темними колами під очима. Раніше перетворення на здухача на нього так не впливало.

— Хортице, на що ти там задивилася? Марш на місце! Сьомий «Б», вас уся школа чекає! Де Яновські? Знову язиками плещуть?

Зі школи вискочили сестри Яновські й побігли на своє місце, на ходу витираючи мокрі роти:

— Ми водичку пили, Катерино Семенівно! Язики попересихали, наче наждачні стали!

— Що, в обох одразу? — гмукнула Баба Катря. — Чаклунство якесь!

Ірка важко зітхнула. Богдан знову був правий — краще б вона сиділа вдома.

Юрба школярів вивалила з двору й рушила вулицею.

Незважаючи на окрики Баби Катрі, одинадцятикласники враз розбрелися групками і йшли собі по тротуару. Красунчик-старшокласник Андрій обіймав за талію високу біляву дівулю. За парочкою, дивлячись на блондинку страдницькими очима, плентався брат Наталки Шпак. Білявка-старшокласниця не озиралася на нього так старанно й демонстративно, що кожному було зрозуміло — це стерво прекрасно знає, що нещасний шанувальник плентається слідом і не зводить із неї очей. А вона в цей час, вся така гарна, з першим хлопцем школи… Вона відверто копилила носа, і начхати їй було, що блондинки вже вийшли з моди!

— Це Людка, — пошепки пояснили Ірці сестрички Яновські. — Андрій тепер із нею зустрічається. У справжній нічний клуб водив! І на машині катав, на своїй власній, йому батько подарував!

— От щаслива! — зітхнула Веселко, із заздрістю дивлячись на обтягнуту напівпрозорим шовком спину старшокласниці.