Розділ «Чаклунство за наймом»

Дівча пирснуло, взяло дзеркало й урочисто поставило його на стіл перед собою. Нервово відкашлялося. Спробувало якомога величніше покласти руки на раму, але дзеркала виявилося не таким уже й великим, тож нічого особливо помпезного не вийшло, лиш пальці зісковзнули з вузького обідка. Богдан єхидно захихотів. Ірка миттю штурхонула гидотного хлопчиська кулаком у бік.

Тетянчина спина здригнулася, але дівчина не озирнулась. Вона цілком зосередилась на прозорій дзеркальній поверхні й зашепотіла замовляння. По дзеркалу пішли легкі хвильки. Кілька секунд відьмочка зосереджено придивлялася до зображення, а потім роздратованим жестом змахнула його зі скла і… знову почала белькотати. Дзеркало знову спалахнуло, показуючи картинку. Але Тетянка знову залишилась незадоволеною. Вона ще міцніше вчепилась у пластикову рамку й так завзято прикипіла до скла поглядом, неначе хотіла побачити щось, що перебувало далі, аж за самим зображенням. Піт стікав по її обличчю, вона все бубоніла й бубоніла замовляння, голосніше й голосніше, нахилялася до скла все ближче й ближче… і раптом, розлючено зойкнувши, відсунула дзеркало геть!

— Що?! — схопилася налякана Ірка.

— Нічого! — гаркнула роздратована Тетянка. — Абсолютно ні-чо-го! Стінка!

— Яка ще стінка? — сторопіла від подиву Ірка.

— Фарбована. Пастель, — неймовірним зусиллям опановуючи себе, відказала Тетянка. — Об’єкт сидить біля стіни. І дивиться на таку саму стіну. І все! Годі зрозуміти, де він, а про його плани взагалі можна не мріяти!

— Знаменита відьма Тетянка побачила стінку! Неабияке досягнення! — знущально пирснув Богдан. — Нічого ти не вмієш!

— Ну, дечого я все-таки навчилася! — Тетянка загрозливо розвернулася до Богдана. Її очі палали темними болотяними вогнями.

Усіма забутий Іващенко голосно відкашлявся.

— Хоч відьми, хоч не відьми, а зв’яжися з дітьми — пошкодуєш! Ви будете працювати чи стосунки свої з’ясовувати? — і він очікувально глянув на Ірку.

— Давай, Ірко, покажи, що значить клас, — попрохав Богдан, про всяк випадок, відступаючи подалі від Тетянки.

Ірка гнівно піджала губи. Схоже, Богдан, не заспокоїться, доки не посвариться з її подругою! Але Тетянка, здається, зовсім не збиралась ображатися. Навпаки, вона підштовхнула Ірку до дзеркала.

— З толкієнутим я потім розберуся, — прошипіла вона. — У мене не виходить, давай сама! Найнялися — треба відпрацьовувати.

— Казала ж я, не треба було в це вплутуватися, — так само тихо буркнула Ірка й схопилася за дзеркало.

Машинально прошепотівши давно знайомі слова замовляння, вона глянула на скло. Похитала головою. Придивилася знову, і її брови здивовано поповзли догори.

— Ну що, що ти там бачиш? — нетерпляче спитав Іващенко.

Ірка ще хвилину мовчки розглядала картину, що постала перед нею, і нарешті звела на бізнесмена очі.

— Нічого, — рівним голосом відказала вона. — Стінка. Фарбована.

Розділ 5

Кігті геть від Сисадміна