Розділ «Тарас Антипович Помирана»

— Роботу робив, ілуха, — відмахнувся Нельсон.

— Яку роботу?! — накручувала себе Божена.

— Готуємся чорнуху добувать, — наважився зізнатись Нельсон. — У старого Сави план був… Ніхто ще не зна, тобі от першій кажу.

Божена нахилила голову набік, саркастично скрививши губи.

— Шо ти париш мені, рабой! Шо за чорнуха?! Просто я тобі уже не така…

— Не яка? — стрепенувся він.

— Не така, як була, — опустила вона погляд.

— Ой, не придумовуй! — підвищив голос Нельсон.

У відповідь Божена мовчки почала скидати з себе одяг. Нельсону геть не подобався її істеричний стан. Водночас, він відчув у собі готовність прийняти її прямолінійний любовний виклик. Але в цю мить знадвору пролунало кілька ударів об колесо вагона. Божена, не вдягаючись, скочила на саморобну драбину, відсунула раму вагонного вікна у себе над головою, вилізла на «дах». Внизу стовбичили Захур і Пабло — обоє зі своїми бляшаними носами, хлопи-нерозлийвода (про те, що вони і сплять в одному ліжку, знали всі).

— Чого, йуханакус, приперлись? — вишкірилася гола Божена.

— Ми тут… Тузиху привели, — зам’явся Захур.

— Хоче стара побачить твою обновку, — докинув Пабло, примруживши одне око.

З-під коліс перекинутого набік вагона вигулькнула Тузиха, немолода жінка, запнута хусткою. Вона глянула на Боженин протез.

— Ич яке! — видихнула Тузиха заздрісно. — А мені шо, гад, поставив!

Тузиха показала свій протез ноги, змайстрований із ніжки розкладачки — скривлена алюмінієва труба з пластмасовою заглушкою на кінці. Божена не знала, як реагувати.

— Так тобі ж давно той «прогрес» втулили, а тепера от яка технологія! — заперечив Захур Тузисі.

Поруч із роздратованою Боженою на даху з’явився Нельсон. Він накинув їй на плечі клейончасту сорочку.

— Ану пішли відсіль! — процідив він.

— Та не шипи. Ми шкандибали оно звідки, шоб поглядіть, — виправдовувалась Тузиха.

— У Коритному всі тільки про пружинку твою й говорять, — повідомив Пабло.