Розділ «Оповіді визволителя»

Будь-яка армія, яка себе поважає, складається з трьох видів збройних сил, кожен з яких ділиться на роди військ. Радянська Армія поважала себе більше за всіх і тому складалася не з трьох видів збройних сил, а з п’яти. Крім Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил і Військово-Морського Флоту існували ще два абсолютно рівноправних компонента: Війська протиповітряної оборони країни і Ракетні війська стратегічного призначення[12].

А крім п’яти видів збройних сил існували ще й ВДВ — Повітрянодесантні війська, які не були окремим видом збройних сил, тільки нікому, крім міністра оборони, не підпорядковувалися. І командував ними генерал армії — так, як і Сухопутними військами, наприклад.

У цих самих ВДВ було не багато і не мало, а вісім дивізій. Тим часом вся британська армія, наприклад, на той час складалася з чотирьох дивізій. Повторюю: вся армія Великобританії складалася на той час з чотирьох дивізій: три дивізії в Німеччині і одна на острові. І це все! Після такого порівняння відразу виникають сумніви в агресивності блоку НАТО.

Однак не будемо відволікатися. У ці самі ВДВ відбирають найкращих солдатів: найсміливіших, найбільш витривалих, тямущих, розвинених і найбільш міцних фізично. Ще б пак! ВДВ — це денні та нічні парашутні стрибки за будь-яких умов, дії в тилу противника проти його найважливіших об’єктів, в повній ізоляції від своїх військ, без підвозу боєприпасів, пального, продовольства, без евакуації поранених. Своїх поранених десантники мусять самі вбивати, щоб ті не потрапили до рук ворога і не розкрили планів та намірів десанту. Десанту раптовість потрібна!

ВДВ за кількістю дивізій дорівнюють двом таким арміям, як британська, і укомплектовані самими першокласними солдатами — сильними, рішучими, стійкими.

Тих, хто не потрапив до ВДВ, забирають до Ракетних військ стратегічного призначення, РВСН. Те, що туди набирають найкращих, нам з вами, звичайно, зрозуміло. Питання в тому, скільки найкращих солдатів туди потрібно відправити. Всього в РВСН три армії, кожна армія складається з корпусів, три-чотири корпуси в армії, а вже кожен корпус складається з дивізій. Іноді в корпусі три дивізії, а іноді й п’ять. Так що багато дивізій набирається. Тут вже з британською армією і рівняти немає сенсу.

Після того як представники РВСН в військкоматах відберуть собі найкращих солдатів, настає черга Військ ППО країни. Туди потрібно незрівнянно більше солдатів, і всі вони мусять бути найкращими. ППО країни — це боротьба з супутниками, міжконтинентальними балістичними і крилатими ракетами, стратегічними бомбардувальниками. ППО країни — це три роди військ: зенітно-ракетні війська, авіація ППО, радіотехнічні війська.

Авіація ППО — це найкраща авіація, це найшвидші літаки-перехоплювачі.

Радіотехнічні війська — це тисячі найрізноманітніших локаторів, які стережуть небо вдень і вночі.

Зенітно-ракетні війська ППО — тут і говорити нічого. Самі розумієте. У складі військ ППО країни — Московський округ ППО і дев’ять окремих армій ППО.

Після того, як кращих заберуть до ППО країни, настає черга авіації. Не плутайте з авіацією ППО. Військова авіація взагалі, а вірніше Військово-Повітряні Сили (ВПС), до авіації ППО ніякого стосунку не мають. У Радянському Союзі в 1960-1970-х роках до складу ВПС входили три армії стратегічної авіації, 13 повітряних армій фронтової авіації, 6 дивізій військово-транспортної авіації.

Повітряні армії складаються з дивізій. Багато їх набирається. Не будемо сперечатися з тим, що в авіації мають служити найкращі солдати, які відповідають найвищим вимогам.

Після ВПС відбір веде флот, вірніше ВМФ. Флот також величезний, він має і морську піхоту, де вимоги дуже високі, як і в ВДВ. Він має колосальну кількість стратегічних ракет, а до матросів, які обслуговують ці ракети, настільки ж високі вимоги, як до солдатів РВСН, а можливо, й вищі, бо запуск ракети з-під води з атомного підводного човна незрівнянно складніший, ніж старт з шахти.

Має флот і свою ППО, і дуже потужну авіацію флоту, яка до ВПС і авіації ППО країни геть зовсім не належить. І всюди потрібні, звичайно, найрозумніші, найбільш фахові, найсміливіші і рішучі, найсильніші і витривалі.

4

А от всі інші потрапляють до Сухопутних військ.

Найкращих, хто потрапив сюди, направляють, звичайно, за кордон. Нехай звільнені народи милуються на своїх визволителів! Тут потрібні найкращі, щоб не осоромитися перед Європою. Це зрозуміло. Чи багато туди потрібно, в цю саму звільнену Європу? Ой, багато!

Візьмемо, наприклад, ФРН, реваншистську державу і її люту армію Бундесвер, яким у нас в Союзі щодня лякали всіх, від піонерів до пенсіонерів. Так ось, цей самий реваншистський Бундесвер мав 12 дивізій. Всього. Всяких. Танкових, мотопіхотних, єгерських, гірсько-піхотних і повітрянодесантних. Всього лише дванадцять. Всі ці 12 дивізій зведені в три корпуси, армій у них немає.

Так ось, проти цих 12 дивізій ми тільки в НДР тримали 5 (п’ять!) армій Сухопутних військ і одну повітряну армію ВВС. Всі ці шість армій іменувалися ГСВГ[13] — Група радянських військ у Німеччині.

Крім ГСВГ була ще Північна група військ — СГВ[14], це радянські війська в Польщі, і Південна група — ЮГВ[15], в Угорщині. Всі ці три групи військ потрібно було комплектувати найкращими з найкращих. А в 1968 році до них додалася ще й Центральна група військ в Чехословаччині.