Розділ без назви (7)

— Точно, — відповіла Ліза на останнє запитання поліціянта.

— Ну, гаразд, — мовив Малашко. — Спершу все-таки зупинимося на Крижі та Климовичі. Мені здається, якщо знайдемо Климовича й зрозуміємо, чим, власне, займалися Криж із Заречнюком, то матимемо певні ключі до розкриття справи.

Усі погодились із зауваженням слідчого.

— І ще одне до вас, Лізо, запитання, — додав Ярик.

— Так, — лише промовила вона.

— Ви знали когось зі знайомих убитої?

— Ні, нікого не знала. Тільки хіба що сусідку, яка мені її порадила. А що?

— А скажіть, у цієї Альони могли бути якісь підозрілі друзі?

— Підозрілі?

— Так, — цього разу в розмову втрутився я. — Криж скаржився, що в неї були якісь не вельми приємні друзі, тому він її не любив і не дуже хотів спілкуватися.

— Ні, ти знаєш, вона була цілком нормальною людиною. Не думаю, що в неї могли бути подібні знайомі. Хоча… вона ж зустрічалася із Заречнюком, а він займався чимось протизаконним. Може, і були ще якісь такі друзі. Не забувайте, що я вже давно з нею не спілкувалася. Добрі чотири роки. Ми з нею лише віталися, коли бачилися. Ну, ще могли порозпитувати одна одну, як справи. Усе. Та й узагалі ми перетинаємося не так часто. Точніше, перетиналися, — швидко виправилася Ліза. Я помітив, що їй стало ніяково.

— Та ні, ваші слова, власне, співпадають зі словами подруги вбитої, Світлани Слинько. Вона теж сказала, що в дівчини аж ніяк не могло бути подібних друзів. Навіть про Заречнюка вона схвально відгукувалася.

— Вона була з ним знайома? — запитав я в Ярика.

— Так, вони бачились один чи два рази. Поверхове знайомство, як казала Слинько, проте враження хлопець справив досить непогане.

— Дуже цікаво, — гмикнув Малашко й про щось замислився.

— Отже, на сьогодні все? — запитав Федюкевич. — Бо в мене ще є деякі справи.

— Так, і в мене ще є плани, — так само задумливо промовив Малашко, потерши підборіддя. Ще одна його дурнувата звичка.

— Ти ж казав, що вільний, — здивувався Ярик.

— Ага, я так думав, проте щойно дещо згадав. У принципі вважаю, що на сьогодні дійсно все. Ніхто нічого не хоче додати? — Усі похитали головою. — Тоді можемо розходитися. За вихідні нам потрібно дізнатися, що пов’язувало Заречнюка та Крижа. За квартирою Климовича в суботу й неділю теж буде спостереження, тож будьмо напоготові. Можливо, він з’явиться.

Ми розпрощалися. Ліза пообіцяла ще раз поговорити із сестрою. Окрім того, вона запевнила нас, що спровадить її на літо до батьків. Хоча, як додала кохана, їй шкода дівчину, яка в такому випадку була б змушена провести нудні канікули в селі.