TextBook Водою поливали,
Суховилами брали,
У пельку складали…
І раптом перескочили своїми пискливими голосами на веселу:
Гарбуз, мамцю, качаєця,
чогось дурень чипляєця.
Відчепися, дармоїде,
бо до мене кращий їде…
Навколо все крутилося в якомусь тумані п'яному, розхристаному, галасливому, що нічого не можна було зрозуміти. Цілувалися баби з чоловіками, хтось ліз під лаву і старався там укластися спати, а під столом спали вже два дядьки з розв'язаними постолами на ногах.
— Що трапилося? — запитав себе Сибиковський. І пригадав усе, як на долоні.
Коли скочив у лазню через сіни і прибив за собою двері, вона (хто вона? — майнуло запитання) вона, та сама, що купалася, лізла на піч. Ухопив її впоперек.
— А де стара? — запитав.
— Стара? — і жінка раптом розреготалася. — Я тобі стара й молода разом…
Там перебув цілий день. Там і заночував. А потім почалося «весілля». Все було, як у чаді.
Не знав нащо забрав у нього Пархом срібного годинника — батьків дарунок, комусь віддав рушницю з набоями й сумкою, торгувався про щось із високим жидом, якого всі називали паном Пониманським.
І тільки тепер пригадав собі все.
— Як очадів… Ну, добре… А де ж вона? Ота «Поліщуцька Мати»? — гірко чомусь посміхнувся: — Де ж молода?!
Встав з-за столу. Підійшов до господаря. Ледве ворушачи язиком, запитав:
— Ну-у… а де ж глузд у цьому всьому? Зрештою… — звертаючись вже до себе: — Де ж глузд у пиятиці? — потім переступив з ноги на ногу. Впер очі в Пархома. — Ну, а де ж та? Мама Поліщуцька? Не бачу… І досі не бачив… — похитав п'яно головою.
Тоді господар, майже тверезий, що, здавалося, один у хаті панував над усім галасом і розхристаністю, оглянув Самійла трохи глумливим поглядом. Зрівноважений і спокійний відповів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Потойбічне. Українська ґотична проза XX ст.» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антін Чекмановський“ на сторінці 7. Приємного читання.