— Чого ж її боятися?
— Неспокійно дуже… неспокійно…
— Як то неспокійно?
— Ходять усе… ходять…
— Хто ходить?
— Вони ходять… вони…
— Хто вони?
— Стрільці небіжчики… стрільці…
— Які стрільці?
— А оті, що коло села спочивають…
— Так, може, то стрілецькі могили?
— Стрілецькі, паночку, стрілецькі… Багато їх тут полягло в оту прокляту війну… Як гинули, то казали, що за якусь Україну…
— А яке ж це село?
— Семиківці…
— Далеко звідси до Галича?
— Ні! Зовсім близько… Година ходу…
Я згадав з недавнього минулого страшні дні Семиковецьких боїв і героїчні змагання Січового Стрілецтва з Москалями… Згадав такі ж, як ця, чорні літні ночі і гарматний регіт у темряві… Чуючи від цеї чорної, зігнутої постаті, лице якої закрите темрявою, оте чарівне слово — «за Україну»… — моє серце болючо тремтіло, а мізок тривожила настирлива думка: «За яку таку Вкраїну гинули вони тоді?.. Чи варта була та вся справа хоч одної краплі стрілецької крови?.. Чи варто було класти свої молоді голови за те, що планувалося»…
— Дивіться, дивіть!.. — раптом смикнула мене за плащ чорна постать.
— Куди? — здивувався я.
— Туди, де Стрілецькі могили… Бачите, як вони ходять?.. Бачите…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Потойбічне. Українська ґотична проза XX ст.» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клим Поліщук“ на сторінці 2. Приємного читання.