— А як усіх хлопів вимотлошимо, виголимо, хто нам орати, сіяти буде?
Посміхнувся молодий Оссолінський. Але язик заплівся та й поверз уже зовсім несусвітне. Пан староста заточився і упав на коберець, на атласні подушки, а друзі, на сміх, виплеснули йому мальвазію в лице. А там захекався, зарохкав, як кнур. А хрустальні пугарі, висвічуючи, пішли далі колом.
— За побратимство лицарське!
— За отчизну, що в небезпеці!
— Назустріч ворогові!..
— Посічемо песького сина!..
— Канчуками розженемо, не треба й кулі тратити.
— Поскромлена буде ця чума, приборкана повідь…
— Але вже навіки! Щоб самого імення Русі не було!..
— Натішимось каранням своєвільних куп!..
— Руки порубати всім, за чергою, всім…
— Ласки нікому не давайте, нікому не фольґуйте, мості панове… Чи сват, чи брат з давніших часів, усіх рубайте…
— Актора ж найголовнішого, смородливого пса, п’яницю, відьомського любаса, гунцвота…
— Хмеля гіресобачого…
— В клітці, мості панове, на варшавський ринок повеземо, у важких кайданах лишень…
— Щоб не вирвався…
— Знахар, відьомськими чарами ворожить…
— Залізо перекушує…
— На лобне місце у Варшаву, мості панове…
— Цей раз уже не вирветься…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «День гніву» автора Косач Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Юрій Косач ДЕНЬ ГНІВУ Роман про 1648 рік Публікується в авторській редакції“ на сторінці 194. Приємного читання.