— Отже, припустімо, було так, — сказав комісар радше до себе, аніж до Самковського, — панна Алоїза, любителька брутальних злягань і опіумної олії, вирушає до Бадена, аби підлікуватися. Там знайомиться із цим віденцем Францом Тепфером. Вони стають коханцями, й Алоїза запрошує його до Львова, де призначає йому побачення в готелі «Три корони». Вони зустрічаються, проводять разом ніч... Одурманений опіумом і пристрастю, він шмагає її, а потім випадково вбиває...
— А щоб замести сліди, розігрує цю комедію з непритомністю, — додав Самковський.
— Але ж потім він опиняється замкненим у шафі, — сказав Вістович.
— Це не так важко зробити, комісаре...
— Гаразд, їдьмо до шпиталю, і якщо цей покидьок ще не прийшов до тями, клянусь, в мене він опритомніє.
Комісар і ад’юнкт схопилися з місця і вже за кілька хвилин очікували на трамвай. Дочекавшись потрібного номера, вони мовчки зайшли досередини і, заплативши кожен за себе, вмостились на дерев’яних сидіннях. Трамвай рушив з Академічної і через вулицю Фредра виїхав на Баторія, а звідти завернув на Личаківську. Тут залишались усього дві зупинки, і невдовзі поліціянти опинилися навпроти шпиталю. Безперешкодно вони дістались потрібної палати, де лежав Франц Тепфер.
Здавалось, чоловік спокійно спав. Дихання його було рівномірним, а мармиза вдоволена, мовби снився йому найсолодший сон. Самковський не витримав і щосили вперіщив його по цій вдоволеній мармизі. Навіть Вістович здивовано глянув на свого підлеглого. Між тим, це подіяло, і Тепфер заворушився. Тоді Самковський уперіщив його ще раз. Після цього пацієнт схопився з місця і здивовано роззирнувся довкола.
— Де я? — запитав він.
— У лікарні, — відповів комісар.
— У лікарні? — перепитав Тепфер. — А ви хто?..
Та не встигли ті відповісти якимось злим жартом, як чоловік схопився за голову.
— Як болить, — заскиглив він і знову ліг.
— Пане Тепфер, — мовив комісар, зовсім не співчуваючи хворому, — це правда, що ви прибули сюди вчора з Відня?
Той помовчав, мовби пригадуючи, звідки ж він насправді прибув, а потім легенько кивнув.
— І вас запросила сюди Алоїза Вольфович?
Тепфер знову помовчав, а потім кволо промовив:
— Звідки ви про неї знаєте?
— Воліли б не знати, пане Тепфер, — щиро зізнався Вістович, — але сьогодні вранці її знайдено мертвою в готелі «Три корони».
— Як — мертвою? — з жахом перепитав той.
— А так. Голою, з посіченою спиною і раною в грудях, — втрутився Самковський.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таємниця Єви» автора Коломійчук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ласки фурій Детективні оповідання“ на сторінці 12. Приємного читання.