Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Підробка, подумала Муся, у таких сейфах хіба що вино витримувати.

Наставила вуха, дослухаючись до тихого бурмотіння генерала, який оглядав сейф.

– Зламу не було… – бурмотів той. – Відімкнено ключем. Певно, на довірі спрацювали.

І обернувся до околоточного:

– А чи правда, що на клавішах головою лежав?

Околоточний підтягнув черево:

– Чиста правда, ваша світлість! Ось – там. Ми туди нікого не пускаємо.

Муся помітила, що вхід до сусідньої кімнати перегороджений білою стрічкою.

От молодці, подумала вона, а то, бува, затопчуть геть усе, руками замацають та ще й попелом із власних папіросок притрусять – як тоді сліди шукати?!

А доктор Шерл писав, що…

Муся не встигла подумати про те, що писав про такі випадки невідомий белетрист, як біля неї схлипнула покоївка.

Генерал нервово відгукнувся на звук:

– Виведіть зайвих!

Іполит швидесенько відтіснив покоївку до коридору.

На мить завагався лише щодо Мусі – зайва вона тут чи ні – і обпікся об її суворий погляд, вирішив – ні, не зайва, ліпше не чіпати, і повернувся до місця дислокації.

– Крім убивці чи вбивць треба шукати те, що тут зберігалося, – сказав генерал Гурчик, з досадою в черговий раз обмацуючи стінки і навіть покришку сейфа.

– Що шукати треба, ваше світлосте?

– Креслення на цигарковому папері, – тихо сказав генерал і кивнув на запечатану залу. – Що там знайшли?

– Труп…

– Невже?