Розділ «Брія»

— Ні, але…

— Якої давності відбитки?

— Яне, припини! Це не суттєво!

Ведучий потер скроні.

— Не суттєво… Суттєво те, що вона його не вбивала!

— Можеш довести?

— Ні, але…

— От як зможеш, — розлютився Мартин, — тоді й приходь! А зараз не заважай мені працювати! Та що таке?

Ян, не глядячи, впіймав його за петельки.

— Зачекай.

Відчувши в його голосі несподівану міць, слідчий здивовано зупинився.

— Ну? — нетерпляче мовив він.

Ян дістав із кишені диктофон на колечку для ключів.

— Ти що, — розсміявся Мартин, — намагаєшся підкупити мене Гадюччиними одкровеннями? Та ми й без тебе…

— Ні. Тут — дещо інше.

Ведучий підключив навушники і запропонував Мартинові дротик. Той з підозрою зиркнув на Яна, проте застромив чорне «вушко» куди слід. Залишалося тільки спостерігати за його реакцією на вчорашній сімейний скандал… Канюк канючить, як йому й годиться, проте, не втримавшись, вибухає погрозою: «Марічко, не хочеш по-доброму, буде по-злому! Той твій приятель може й не пережити другої вантажівки поперек дороги…»

Мартин закляк, як москіт у бурштині. Не сподівався, еге ж… Ян висмикнув дротик з його рук.

— Віддай мені це, — дерев’яним голосом промовив слідчий.

— Віддам, — погодився Ян, — в обмін на…

— Що?!