Розділ «Брія»

— З вами Марічка Канюк, третій канал… — кволо проказала вона.

— Та припини! В чому річ?

— Та ні в чому такому… незвичайному. Франц потроху казиться. Погрожував навіть…

— Тобі?! — вразився Ян. Францева сліпа й безтямна любов до дружини не передбачала такого драматичного розвитку подій.

— Та ні, боже збав! — блякло всміхнулася Марічка. — Йому. Батькові дитини. Франц… поводив себе, як останній хам. Я так йому і сказала.

Ян не зміг втримати усміху. Ревнивий чоловік лютує на коханця дружини, котра, до речі, від коханця і завагітніла. Хамство, певна річ. Відсутність елементарного такту.

У дверях задзеленькало.

— О! Це він, — незворушно проказала Марічка.

— Твій хамлюга, — кивнув Ян, — відчиняти?

— Давай, — приречено зітхнула вона.

Франц і дійсно виглядав якось неврівноважено. Застебнуті навскоси гудзики вже були, вочевидь, усталеною традицією.

— Марічко! — благально мовив він. — Ну що ж ти тікаєш? Я ж попросив пробачення!

— Я не можу це слухати… — пробурмотів Ян, кинувши ключі на полицю та простуючи на кухню.

Він не став дослухатися. Проте інтонації, хоч і притишені, чути було досить добре. Франц, вочевидь, каявся, гаряче, але безуспішно. Тоді голос його підскочив, мовби у зухвалій грізьбі. Марічка відказала — коротко і зневажливо. І Франц відступив.

І продовжив покаяння. За якийсь час це, схоже, подіяло.

— Ми йдемо! — виголосила Марічка.

Ян тяжко зітхнув. Це ненормально. Просто ненормально.

Те, що він щойно вчинив, правда, теж не назвеш цілковитою нормою. Відшукавши в шухляді навушники, він ввімкнув диктофон. За хвилину гидливість на його обличчі поступилася місцем подиву, подив — бентезі. Бентега, проте, змінилася хижим вищиром, зобачивши який, Мартин неодмінно запропонував би йому роботу. Хитрюга Мартин. Ха.

ШОСТА ЗАПОНА

Нотатки Якова Левіна