— Мамо, а коли повернеться тато? — повертає мене до дійсності Іринка.
— Завтра. Тобто, вже сьогодні. Вранці.
— Знову п’яний?
— П’яний? Чому п’яний? — обурююся я. — Він поїхав до дядька Павла на храмове свято.
— Храмове свято... О-о-о, — голос у Іринки мрійливо-сонний. — У нашому селі більше так ніхто не каже. Тільки ти.
— А як кажуть? — розгублююся я.
— Празник.
— Спи вже, філологине...
— Філо... ло... ло...
Іринка кошеням тулиться до мене. Я гладжу її по голові. Вона справді незабаром засинає під моєю рукою. Мені ж не спиться. Після години чи скільки там боротьби з безсонням тихенько відсуваюся від доньки і встаю.
Надворі доволі прохолодно. Майже кінець серпня. Кутаюся в халата, якого накинула наопашки, дивлюся на зоряне (де-не-де хмари) небо. Цікаво, яка ж це зірка так налякала Іринку? Ось ця, велика? Здається, це Венера. Ранкова зірка. Чи навпаки, вечірня?
Зненацька приходить думка — я маленька піщинка. Піщинка перед безмежжям Космосу. Маленька сільська вчителька. Філологиня. Господи, хоч би справді нічого не трапилося з Петром. Місяць тому, на другий день після Петра й Павла, в нього, здається, були перші ознаки білої гарячки. Як він тоді мучився!
Він просив мене поїхати на те свято — Спаса, Преображення Господнє — до свого двоюрідного дядька. Сердився, що я відмовилася. Крім того, родичі ці далекі, казала я.
— Які ж то далекі родичі... Він запрошував...
— Тобі аби випити..
— Ти хочеш сказати, що я алкоголік?
— Нічого я не хочу сказати.
— Раніше ти не відмовлялася йти кудись зі мною.
— Я не відмовляюсь і тепер ходити.
— А їхати?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Щоденники Ієрихар. Ваза» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Щоденники Ієрихар Роман“ на сторінці 2. Приємного читання.