Розділ «Непосидючі покійнички»

— Батьки померли. А рідня десь на Донеччині. Я їх тільки на весіллі бачив. Ну, типові шахтарі, гвардія труда — що з них візьмеш?

— Це я до того, що вона могла до них терміново виїхати.

— Та ні, про що ви? Вони нам за ці роки жодного разу навіть не подзвонили, та й ми не особливо прагнули… То що, товаришу капітан, у мене є якась надія?..

— На жаль, порадувати вас не можу, хоча потрібно уточнити ще цілий ряд деталей. Наприклад, просив би вас вказати прізвище та адресу тої подруги, яка останньою бачила вашу дружину.

— Будь ласка. Я здогадувався, що це потрібно, тому спеціально виписав із жінчиного записника. Бо це, власне, її знайома, а не моя.

— Ну, принаймні, ви хоча б знаєте її, цю жінку, бодай один раз бачилися?

— Десь із рік тому. Я ж кажу, то її знайомство. Здається, на курсах крою і шиття зійшлись.

Він став диктувати мені адресу, і я ледь стримав свою реакцію. Бо саме у цій квартирі проживав громадянин, який увечері поїхав заправити свого «Москвича», а на ранок від нього і машини залишилися обвуглені останки у глухому байраку на краю цвинтаря.

— Є обґрунтована підозра, що ваша дружина стала жертвою нещасного випадку.

— Таксі?

Я ухилився від прямої відповіді. Лише ще раз послався на певні обставини, які потребують уточнення:

— У цієї знайомої, котра в декреті, є автомобіль?

— Так, є, але, на жаль, того дня чоловік відігнав машину на профілактику, а інакше б підвіз. Я його, щоправда, ніколи не бачив, але дружина казала, що він не із жлобів.

— А у вас, часом, немає машини?

— Я, бачите, тільки збирався. Мені раніше не раз пропонували, але доки я був один, то не відчував потреби. На роботу чи з роботи мене возить службова, а у відпустку?.. Я, знаєте, люблю десь у тихому місці коло води з журналом у руках полежати. Мандрів за місцем роботи вистачає.

— Що, відрядження?

— Не без того. Щодо машини — то мені обіцяли як премію за оте замовлення, котре ми вчора здавали. Я дружині нічого не говорив, боявся наврочити. А це мої московські начальники самі сказали: здавай швидше на права, досить тобі казенний бензин палити… Так ви кажете — нещасний випадок? То в якій же лікарні вона лежить? Я ж усі обдзвонив…

Я знову ухилився від прямої відповіді:

— Бачите, є певні проблеми з опізнанням.

Він, здається, здогадався: