Розділ «П’ЄСИ»

Входить Танатос.

Танатос:

В той час, коли народ піднявся на війну,

У глибині сибірських нетрів непролазних

Пустують куркулі. Бешкетникам багатим

Насрати на страждання простих людей.

Недобитки ці безвідповідальні

Ведуть свої дурні розмови,

Обклалися з усіх боків блядями

І портвейном, один із них на Захід

Оглядається з надією, а другий –

В темні лабіринти слов’янської душі

Залізти хоче.

Звуть їх Щукін і Морозов Савва –

Батько Павла, нашого героя...

Гидке болото з отруйними випарами i сюрреалiстичними мiражами. В центрi болота стоїть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполлона. Храм представляє собою древнєгречеський дорiчеський ордер з капiтелями, пропiлєями i всіею положеною поїбен’ю, тiки зроблений, на вiдмiну вiд грецького, з дерева – росiйським способом «в лапу». Знизу храм Аполлона опирається на двi гидкi, жовтi i бруднi курячi лапи. На краю болота в позi «Мисливцiв на привалi» художника Пєрова сидять два розпиздяї: Савва Морозов i його друг Щукін. Обидва тримають в правiй руцi гранчаки з портвейном, а в лiвiй – блядєй.

Савва Морозов (показує гранчаком портвейну на гидке болото):

Дивись, ну гдє єщо така краса?

То Русь могучая, всього в ній дохуя –

Лiсов, полєй i рєк, болот, пустинь i тундри,