Соломон Самсонович і Африкан Свиридович, дослідники калу.
ДІЯ ПЕРША
Хата Свирида Опанасовича — забацане місце, куди рєдко ступа культура. З вікна, затягнутого бичачим пузирем, можна побачити грязюку, дощ, бурю, а також мороз. Інколи, в ритмічному оскаженінні, з диким завиванням і карканням, мимо вікна проносяться зграї ворон, драконів, крилатих клопів і летючих пацюків. В ці хвилини в хаті темніє. Посеред хати сидить Свирид Опанасович у валянках і шапці-ушанці, за спиною у нього ружжо, біля руки лежить гостро наточена сокира, так, що дотягнуться до неї зовсім не важко. Вінчає обстановочку опудало крокодила, яке гойдається під стелею. На крокодилі де-не-де приклеєні ярлики готелів і закордонних спиртних напоїв. Свирид Опанасович видовбує з кишені коробочку калу, нюхає її, чха і кладе в кишеню назад. Входять мокрі і брудні дослідники калу Соломон Самсонович і Африкан Свиридович, вдягнуті у все резинове. В руках у них прибори, якими міряють кал. У Соломона Самсоновича під пахвою невеличкий забитий дракон, він швиряє його на стола, як магазінну курку.
Соломон Самсонович (до діда): Скажи бабі, шоб борщ зварила. Часником заправить та сметаною, галушками — то, шо нада!
Свирид Опанасович з огидою бере дракона за обляпані кров’ю зелені крильця.
Свирид Опанасович: Блядь! Колись я іще пацаном був, то їх зимою в нас не було. Оце, як тіки осінь, вони своїх дітей ото позганяють на леваду і вчать літати, а потім посідають, падли, і тіки м’ясом ремигають, ну чисто корови. А через пару тижнів всі в Африку полетять. І так красіво летять, блядь, строєм, аж земля трясеться. Коли їх главний серне, то і остальні тоже. Бува, цілі села гімном засиплять. Порядок тада у них був!..
Соломон Самсонович: А щас?
Свирид Опанасович: Щас ні. Щас ні в них, ні в нас, кругом порядка нема.
Африкан Свиридович: А щас чого не улітають, діду?
Свирид Опанасович: Хуй його зна. Колись порядок був, нахуй, не те, шо січас!
Входить Валька, онука Свирида Опанасовича, це здоровенна обізяна, вдягнута у просте, охайне платтячко.
Валька: Шо ви пиздите, діду? Раньше, раньше… Шо за ностальгія, чого вам щас не хвата, тюрми?
Свирид Опанасович: Мовчи, обізяна йобана, шо ти понімаєш?
Африкан Свиридович (мрійливо лапа дракона): Вони таки щас сильно поменшали. Я помню, ще коли малий був, то були такі, як бугаї, а щас такі, як курчата. І шо воно далі буде?
Соломон Самсонович: А хулі тут непонятного? Обичний мутагенез. Дракони меншають до таких розмірів, шоб прогодувати свої сім’ї.
Африкан Свиридович: Зате пацюки стали, як самольоти, а клопи, як сичі.
Соломон Самсонович: Шо ви хочете, Африкан Свиридович? Це жизнь, а жизнь, як в пєснє пойотся, «нє кончається».
Свирид Опанасович (ні до кого не звертаючись): Жизнь хуйовая!..
З сіней чути шкрябання і завивання Джека.
Соломон Самсонович: І потом, Африкан Свиридович, подивіться на Дарвіна…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П’ЄСИ“ на сторінці 11. Приємного читання.