Розділ «П’ЄСИ»

Соломон Самсонович: А щас?

Свирид Опанасович: Щас ні. Щас ні в них, ні в нас, кругом порядка нема.

Африкан Свиридович: А щас чого не улітають, діду?

Свирид Опанасович: Хуй його зна. Колись порядок був, нахуй, не те, шо січас!

Входить Валька, онука Свирида Опанасовича, це здоровенна обізяна, вдягнута у просте, охайне платтячко.

Валька: Шо ви пиздите, діду? Раньше, раньше… Шо за ностальгія, чого вам щас не хвата, тюрми?

Свирид Опанасович: Мовчи, обізяна йобана, шо ти понімаєш?

Африкан Свиридович (мрійливо лапа дракона): Вони таки щас сильно поменшали. Я помню, ще коли малий був, то були такі, як бугаї, а щас такі, як курчата. І шо воно далі буде?

Соломон Самсонович: А хулі тут непонятного? Обичний мутагенез. Дракони меншають до таких розмірів, шоб прогодувати свої сім’ї.

Африкан Свиридович: Зате пацюки стали, як самольоти, а клопи, як сичі.

Соломон Самсонович: Шо ви хочете, Африкан Свиридович? Це жизнь, а жизнь, як в пєснє пойотся, «нє кончається».

Свирид Опанасович (ні до кого не звертаючись): Жизнь хуйовая!..

З сіней чути шкрябання і завивання Джека.

Соломон Самсонович: І потом, Африкан Свиридович, подивіться на Дарвіна…

Свирид Опанасович: Ти б на себе подивився, весь в гамні!..

Соломон Самсонович: А ви не пиздіть зря, Свирид Опанасович, вас пока не спитали. Так от, взглянітє ширє: спочатку у нас все мале, ну там раковини, спірохєти разні. Вобщем, шо я вам розказую, та поїбєнь, шо з моря вилізла. Так?

Африкан Свиридович: Так.

Свирид Опанасович: Так.

Говорячи це, Свирид Опанасович професійно відчикрижує дракону голову і заходиться його обдирать. З сіней знову чути істеричне скавучання Джека і дряпання його пазурів.

Соломон Самсонович: Потом знов все велике: динозаври, бронтозаври, всякі там пиздозаври. Так?