Розділ «Вдова узурпатора»

— Сторож нічого не чув.

— Ну й місто у вас, пане комісаре, небіжчиків, і тих крадуть!

Крісло під комісаром заскрипіло, а краплини поту побігли вже по щоках. Він сильно нервував, бідний товстун.

— Відомо, що у вашому королівстві є прихильники магії, ваш культ Світла й Пітьми…

— Давайте не будемо обговорювати державну релігію. Що ви хочете від нас?

— В Амадані заборонене будь-яке чаклунство. Є припущення, що злочин у моргу здійснено з метою проведення якогось мерзенного ритуалу. Магічного ритуалу!

— Ну й що? — запитала я досить різко. — При чому тут ми? Ми по ваших моргах не лазили, небіжчиків не крали!

— Що ви, що ви! Я аж ніяк не збирався приписувати настільки жахливий злочин особам королівської крові! Я тільки хотів уточнити окремі деталі.

— Так уточнюйте скоріше! — велів Клюс. — Я збираюся вмиватися!

Братик з істинно королівською величчю схрестив на грудях руки й виставив уперед босу ногу.

— Свідки стверджують, що був вчинений вибух, а тим часом ніяких слідів вибухового пристрою не виявлено!

— Погано шукали, — холоднокровно помітив Клюс. — Рвонуло здорово.

— Ще досить дивним є те, що грабіжник насмілився напасти на трьох дорослих людей, до того ж, за два кроки від чергового поста!

Я втратила залишки терпіння:

— Що вам треба від нас, комісаре?!

Товстун зробив кілька глибоких вдихів і видихів.

— Я змушений просити вашу величність (легкий уклін у бік Клюса), а також вашу високість (той же номер для мене) не затримуватися в Амадані надовго. Товариство Захисників щирої віри не визнає титулів і звань, не хотілося б викликати дипломатичні ускладнення через їхню можливу неврівноваженість.

— Це все?

— Усе.

Тепер я зробила посилену вентиляцію легенів.