Розділ «Пролог Ловелас? Козацький Донжуан? Але колись він стане в пригоді батьківщині»

Правий був і Олександр Сергійович Пушкін, коли писав про любов Мазепи.

Хоча… В одного з авторів, який писав по гетьмана, прохопився насамкінець гіркий абзац:

«Шкода тільки, що через справжнє кохання, в якому нічого легковажного не було, згодом зробили з національного героя України такого собі ласого до дівчат стариганя».

Не відаю, як щодо інших, а я особисто спочатку пізнав Мазепу – за історичними джерелами, звісно, – лише як гетьмана, політика, державотворця, який хотів створити незалежну Україну, а ось як людину, якій ніщо людське не було чужим, я Мазепу спізнав, лише дізнавшись про його любов до Мотрі Кочубеївни. І він мені став близькішим і зрозумілішим, щоб не сказати, живим.

У 1818 році знаменитий англійський поет Джордж Байрон напише одну з найвідоміших своїх поем під назвою «Мазепа». Вона неодноразово перевидавалася різними європейськими мовами.

Ще б пак!

Поема так поетично-яскраво й романтично подала «любовну трагедію» українського гетьмана, що всі були в захопленні. Вона стала поштовхом до написання поем, присвячених гетьману, іншими поетами, серед найвідоміших – «Мазепа» Віктора Гюґо (1829), «Полтава» Олександра Пушкіна (1829), «Мазепа» Юліуша Словацького (1839). Романтичний сюжет надихнув до написання симфонічних опер під однойменною назвою «Мазепа» геніальних композиторів Ференца Ліста та Петра Чайковського.

У Джорджа Байрона Мазепа, підсумовуючи своє життя і «подвиги» на любовній ниві, трохи з сумом зізнається на прощання:

…Кохав я і коханим був…

Та ви ще слабкість цю солодку

Не відчували – так я чув…

Ну що ж! То я скінчу коротку

Свою поему мук і втіх…

І трудно збагнути, чого було більше в справжній його любові: мук чи втіх?

Але одне ясно-ясненько: Мазепа кохав і коханим був…

А щодо мук і втіх, то вони будуть – якщо любов справжня…