Розділ «Рейс поза розкладом»

— Ти не помилилася? Де цей Об’єкт?

— Даре, там охорона на кожнім кроці!

— Виробництво зброї масового знищення — надто серйозне звинувачення, щоб висувати його бездоказово.

— Знову докази?! Ти притягнеш до «деза» їхню велику гармату?

— Я поручуся своєю честю, честю транспортного пілота, що своїми очима…

— Та невже тобі не повірять на слово?

— Повірять, але я сам собі не вірю!

— А хто передаватиме повідомлення, якщо тебе вб’ють, герою Великого болота?

— Хто? — Ватіш думав недовго. — Ти!

— Кире, як ти можеш літати з божевільним? — у відчаї звернулася Ілка до бараноїда.

Кир чхнув у відповідь і потер носа лапою.

— Нема нічого складного! — Даруа кинувся до апарата. — Дивися, підімкнеш його, потім повернеш руків’я… Настроювання я зараз зроблю…

Ілка простягла руку до чорного перемикача.

— Не чіпай! Це блокування, «дез» заб’є всі передачі навкруги, якщо не зробиш вузьку спрямованість сигналу — надто велика потужність! Тільки те, що я показав!

Ілка відсмикнула руку:

— Ватіше, тобі не можна служити в космофлоті. Таким, як ти, вдома треба сидіти…

Даруа хотів відповісти, але не встиг — знову кольнуло в серце. Величезне перекинуте блюдце? Цікаво, буде дуже боляче?

— Чому повинно бути боляче, Ілко?

Ілка здригнулася, злетіли й опустилися вії:

— У тебе галюцинації, Даре. У такому стані лісом блукати небезпечно. Не йди, будь ласка! Потім.