Розділ «Меню для Фойри»

— Зняти людей з яхти. Але це повинні робити механізми, людей вона підімне під себе. Я бачив, як загинули кілька екіпажів, котрі намагалися допомогти один одному. На тобі немає паростків?

— У мене тут хижак із планети Імра. Він з’їв паросток.

— Це добре. Я чую, як перегукуються рятувальники. Їх треба переконати не підійматися на борт яхти. Нехай пошлють роботів!

— Роботів?

У мовчанні людей, що оточили їх, Даруа почув вирок собі, Конову й Киру. Смертний.

«До дідька! Міг же я не приходити до тями! — майнула в нього малодушна думка. — Вже давно мене з’їли б людожери — й жодних проблем!»

Обважнілий Конов прихилився до спини Ватіша: схоже, косморозвідник саме знепритомнів. Він стікав кров’ю. Ватіш з тугою подумав про те, що тепер йому вже точно не потрапити в косморозвідку, і про останній подвиг ніхто приятелям з льотної школи не розповість…

Бараноїд зайшовся кирканням, схожим на клекіт, але й це не завадило Даруа почути, як хтось шарудить по підлозі, шукаючи випромінювач.

«Добре, що вони другого не взяли!» — подумав Ватіш, хоча насправді це нічого не змінювало. І в одному випромінювачі зарядів вистачало на трьох.

— Додому! Пішов додому! — крикнув він бараноїдові, як гримають на собачку, що причепилася й настирливо біжить за господарем. — Повертайся на Барс!

Але бараноїд чи то не зрозумів, чи не хотів зрозуміти. Він ще міцніше пригорнувся до Ватіша й тоненько заскиглив. Мовчазна юрба вселяла в нього жах. Тільки капітанша голосила, притискаючи до грудей прокушену руку.

Випромінювач підняли, й Ватіш побачив, що тримає його та сама золотоволоска. Він мимоволі зіщулився…

І тут рубка стала сторчма! Зненацька відімкнулася гравітація, вся юрба розлетілася попід стелею. Зіштовхуючись один з одним, люди злякано галасували. Ватіш теж закричав, але тому що якась величезна змія охопила його впоперек грудей і поволокла за собою! Ватіш звивався й весь час бачив поруч із собою тіло Конова без жодних ознак життя. Хоча пошкоджені пута послабшали, однак липкі стрічки й далі утримували капітана й пасажира Барса разом. Звідкись знизу долинало злякане киркання бараноїда: схоже, в нього теж були проблеми.

І тільки коли змія протягла Ватіша через шлюзовий відсік «Лорі», Даруа зрозумів, що це маніпулятор робота, і радісно загорлав:

— Барсе!

— Слухаю, капітане! — відгукнувся біел.

Насамперед Ватіш наказав відіслати в медичний відсік Конова. Слід було негайно зупинити кровотечу, знеболити, підключити внутрішньовенне вливання. Усе це виконувала медична програма Барса. Олександр поки до тями не приходив, але Ватіш сподівався дотримати його до прибуття рятувальників, серед яких обов’язково будуть лікарі.

Потім він збирався відстикуватися від «Лорі», відійти на безпечну відстань, але Барс нагадав, що герметичність стикувального вузла порушено. Прориваючись до Даруа, бараноїд попробивав наскрізні отвори в перемичках шлюзових відсіків обох кораблів. Якщо Барсові під силу затулити отвір зі свого боку, то для ремонту «Лорі» потрібно, щоб хтось координував дії механізмів. Барс, в принципі, може ввійти в керуючу систему яхти, але для цього потрібні час і відсутність опору з боку екіпажу. Якщо ж просто відстикуватися й піти, зяюча пробоїна буде загрожувати життєвим функціям «Лорі». Невідомо, в якому стані аварійні системи й чи зможуть вони без участі людини перекрити ушкоджений відсік.

— Виходить, чекатимемо на штурм?

Ватішу дуже не хотілося воювати. Хоча на транспортнику він миттєво відчув себе краще, але мозок і досі був отруєний парами Фойри.