Розділ «Меню для Фойри»

— Стерво! — Дар у свою чергу вдарив ногами, й підбив мисливицю під коліна. Капітанша похитнулася, але встояла. Вона повернулась, і дуло випромінювача перемістилося в бік Даруа. Ватіш закусив губу, очікуючи пострілу. Поруч корчився від болю Конов.

— Погані хлопчики! І в баскетбол не грають!..

Метнулася брунатна блискавка, випромінювач загримів об підлогу, а капітанша зайшлася відчайдушним лементом:

— Віллі! Максику! Неньку кривдять!

Бараноїд відпустив прокушену руку, зістрибнув на підлогу й пригорнувся до колін Даруа. Очі Кира знову були темно-сині.

Пегас не пішов, Пегас очікував поруч, і Барс звернувся до нього:

— Поклич свого капітана!

— Я не маю капітана! — відповів Пегас.

Барс не зрозумів. Якщо є космічний корабель, виходить, на ньому є люди. А раз є люди, значить, один із них — капітан!

— А де він?

— Я мандрую без команди! Мене списали з космофлоту і відпустили на волю.

Про таке Барс не чув. Старі кораблі звичайно пускали на злам, а що роблять з біелами, Барсові не було відомо. Їх не так і багато, біелів. Їх чомусь більше не роблять.

— А де ти береш пальне? — запитав Барс. — Його завжди забезпечував «Талан», і Барс не міг собі уявити інші варіанти.

— Коли як, — відповів Пегас. Взагалі я знаю кілька покинутих баз…

Барс замислився. Він був уже старий, а тепер, після порушення роботи біологічних вузлів, його могли зняти з рейсів.

— Я хочу з тобою про це поговорити, Пегасе! Але не зараз. У мене й справді щось сталося з екіпажем. Він давно вже не виходить на зв’язок.

— Якщо твої люди на цій механічній іграшці, то кепські їхні справи! Я звідси бачу, як крізь оболонку пускає корені Фойра.

— Фойра? Я про таке не чув…

— Я старший за тебе, Барсе. Я бачив Фойру. Спершу вона висмоктує в людей розум, а потім поїдає тіла. Я міг би зараз убити її, але тоді буде пошкоджено яхту. А люди поки що живі, і їх ще можна врятувати.

— Як це зробити?