Розділ «Вибрані твори»

29. Ваша наука, без сумніву, сяє прекрасним світлом, але захованим під велику макітру.

30. Бо існує багато мільйонів голів, достойних пізнати її і сприяти дальшому розвиткові, але вони блукають у пітьмі незнання.

31. Бо вони змалку впряглися в ярмо безкрайньої і нужденної праці.

32. І вони не можуть наблизитися до вашої науки, як не можуть полапати місяць і зорі».

33. І хтось сказав: «Ми дбаємо, щоб поширити початкову освіту і, після іспитів, дозволити прийти навіть до вищої».

34. І заперечив Прийдешній: «Освіта, що ви даєте дітям, така, що має назавжди їм остогиднути і зробити дальшу працю ненависною.

35. Бо все по школах ваших викривлює дитячий розум і суперечить здоровому почуттю, починаючи з азбуки й правопису.

36. І далі втовкмачуєте, що порядок насильства й гнобительської законности є справедливий і вічний, — тимчасом як уся жива душа у дитини кричить проти цього.

37. Ви зав'язуєте рота, затикаєте вуха й запорошуєте очі — і потім вимагаєте, щоб іспитами дитина довела, як скорилась вона всьому цьому — і тоді лишень їй дозволено буде наблизитися до джерела істинного вашого вищого знання.

38. І та істинність полягатиме в тім, щоб навчати загачувати потяг мас до культури і робити їх каліками, — недоприсками, бо з вищої школи виходять учителями до нижчої, аби знов сушити дитячий розум вашою граматикою, що так стосується до життя, як блискавка до юхтового чобота і всесвіт до нежити».

39. І якийсь шкільний учитель обурено запитав: «А хіба не треба навчати правил, щоб гаразд говорити й писати?»

40. Але він одповів: «Такий чоловік подібний до жука, що його прив'язали до нитки й він кружляє все в одному колі.

41. І справді: чи велика рація, коли чоловік пише правильно, чи не по правилах, що його навчали, і не знає найбільшої і єдиної книги життя про боротьбу за його щастя?

42. І чи не найголовніші правила є правила руйнування того, що трухлявіє й гниє, і будови нового, свіжого й життєздатного?»

43. І якийсь муж науки заперечив йому: «А хіба не треба з побожністю зберігати звичаї і заповіти батьків наших, що дійшли їх довголітнім досвідом і колективним розумом, що його так любиш ти згадувати?»

44. Але він одповів: «Сором тобі, славословцю мощів і мумій! Хай трупи гниють і угноюють ґрунт для нових рослин.

45. І про розум не кажи, як про мертве смердюче болото, бо це ж живий струмінь, що безупинно дзюрчить і перекочує свої хвилі».

46. Тоді підійшов законодавець і сказав: «Правда, закони часто-густо бувають несправедливі, й тоді треба скласти нові».

47. І відрік Прийдешній: «Всякий ваш закон родить злочинства, що їх не було б без нього.

48. Бо закон запевняє, що він має право перешкоджати тому, що має бути в житті, і карає за наслідки, замість винищувати причини.