Розділ «АВТОРИТАРИТЕТ»

трималася за кермо і вітер.

розвивав моє волосся. як гантелями розвивають.

мускул.

та – тепер.

манекени всередині мене. це тіні птахів і сердець.

ними неможливість поворушити.

у парку чути їхнє щебетання і пульс. як вдалині

дві порожні жменьки ніжності.

хто це грає пінг-понг? як не у моїй голові.

лунає його ім'я, розлунюючись кроками по бруківці щодалі.

криком, який неможливість втискати у орфоепіку.

навколо – океанотроща твого імені.

розмови затерпати, немов хурма.

хто врятує ніжність у жменях?

годуюся своєю хурмою, затисненою до крові.

операція

легше не стане, хіба що розтане сніг.

хіба що сусід по палаті історію розповість,

хіба куховарка сніданки такі пісні

принесе, що може її хтось повісить.