Розділ «АВТОРИТАРИТЕТ»

пам’ять, що наростає..

ми загубитися потім у своєму одязі.

ми настільки потім блукати поруч.

я цілувала темряву. туди. звідки ти видихав дим.

а темрява цілувала мене. у місце, де зараз.

я розминаю. ми розминаємося.

одна з одним, як зі словами. день останній.

і, згадуючи про тебе – то кулька.

яку торкаюся голкою пам’яті.

коли приходжу через сотні на пристань.

і розминаю власні груди. від недоотриманої насолодженості.

навіщо настільки спересердя розминати одне одного!

щоб настільки – розминутися?

усе відбиватися лише в оці глибинної риби.

героїзм лікується свідомістю

я не Голландія, в мені нема Амстердаму,

в мені нема бризок Тихого і островів Атлантичного.

я осмислюю себе не ленінськими трудами,

а – аналітично.

ось у мене є шкіра, окутана країною