Розділ «АВТОРИТАРИТЕТ»

одночасної для всіх.

я – його. кинула першою.

«но пацанам!» – вигукую я в дзеркало і. ніби на камеру знімаю. блузку.

не рівноцінно, що я його з розуму зводила. а він мене зводив лише в кіно.

не буду підпускати когось до своїх пахощів. до сокровенного бузку.

хоча, з коханих по нитці, глядачці – Квентін Тарантіно.

віднині – для мене. лише з конструкторів «Лєґо» складають дітей.

спілкування з чоловіками обмежується проханням. закомпостувати квиток.

я забула завдяки ньому ще раз народитись. та невдовзі – квітень.

він забув у моїй сумочці нову комп’ютерну гру. отже ми – квити.

втрачені нерви завжди болять більше, ніж втрачені спогади.

честь зустрічається. лише в історичних романах на трухлявих сторінках.

так думала я, коли я звільняла його з любові. ніби з посади.

а він на мене дивився так. ніби наше все – макіяж. наше ніщо – жінка.

вірш ні про що

я б чудово впорався з написанням вірша ні про що

я б написав найгірший вірш ні про що

бо хіба може бути кращий вірш ні про що, ніж найгірший?

чому б не написати: принтер усе стерпить

можливо, для когось усі мої вірші написані ні про що,