Розділ «ОПТИЧИЙ ОБМАН»

ніби не знають, куди подітися, як щурі з потопаючими кораблями.

вона запам’ятовує кожен день їхнього медового місяця.

він намагається забути, що сидіти залишається п’ять років.

кожен знаходиться в своєму часі, кожен до нього тиснеться,

кожен планує майбутнє залежно від власних пороків.

через деякий час матір дізнається про одруження доньки,

дізнається, що її зять сидить за вбивство своїх батьків.

вбивця думає, що смерть завжди стоїть на відстані руки,

при першій зустрічі він називає тещу мамою і не вживає матюки.

близьких людей може ошелешувати те, чого прагне твоє серце.

іноді кохання починає зникати з появою перших синців.

смерть – це те місце, де ми живемо, мамо. не сердся,

смерть може бавитися настільки, що одружиться на твоїй доньці.

що можна додати про історію, де кожна дрібниця є висновком.

здавалося б, особисте життя – справа рук самого потопаючого,

але бачити трагедію і мовчати – бути її співучасником.

отже, додати немає чого.

нерозстріляне виродження

Грицько – як усі тенори, педераст.

Іван – бонвіван, франкмасон, фармазон.