Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ ВІЛЬНИЙ ВІД УСЬОГО»

«Будинки наповнені людьми і речами, — пригадав я свою думку. — Людьми і речами, — повторив. — І я випав з цього колообігу, а того, хто випадає, чекає велика покара. Така велика, що більша від нього самого».

Щоб позбавитися цього несподіваного відкриття, швидко пішов далі. Тепер переставляв ноги, наче сліпий, а може, й справді на якусь хвилину чи дві заплющив очі. Якщо так, то дивно, як я ні об що не тарахнувся.

І все ж жінку, котра йшла назустріч, помітив. Вона була молода і вродлива.

— Здрастуйте. Котра година? — запитав нахабно і майже весело.

Вона поглянула на годинник і відповіла з підкресленою точністю до хвилини.

— Дякую, — сказав я. — А можна вас провести?

— Ви що — п'яний?

Жінка, я вже розгледів, що вона старша за мене, вимовила це мовби з жалем, хоча й з відтінком презирства. Мала маленький, проте різко окреслений ротик. Брови розліталися, ніби дрібненькі крила. І сама вже здавалася маленькою, наче несправжньою.

Ми стояли одне навпроти одного, і я вже розумів, що вона чекає відповіді. Мовби та відповідь була їй конче потрібна. І тут я злякався, по-справжньому злякався. Бо зрозумів — вона чекає заперечення. Я завважив до всього, що вона досить бідно одягнена.

— Я справді п'яний, — відповів я. — Хоч сьогодні нічого й не пив. Ви здатні таке зрозуміти?

Вона знизала плечима. І все ще стояла і чогось ждала.

— Ви самотні? — здогадався я.

— Господи, хіба про це так питають? — сказала вона вже справді сердито.

— А як?

Я ступив крок до неї і подумав, що роблю велику дурницю. Нічия самотність мені не болить і не болітиме. Я не знаю-бо, що робити зі своєю власною.

— То що ми робитимемо? — спитав я.

— Усе ж ти дуже молодий, — сказала вона із жалем. — Майже молокосос. І справді не п'яний. Мабуть, чокнутий?

— Чокнутий, — легко згодився я. — Мішком з-за рогу прибитий. Сам не свій і таке інше.

Гіркота захльостувала мене з головою. Я хотів тепер якомога більше виговоритися. Якщо й це мало хоч якийсь сенс. Хоч один шанс із ста або навіть з тисячі.

— Ходімо, — сказала вона, — я приведу тебе, куди потрібно.