«Що далі?» — думаю я. Питаю себе. Чому я соромлюся своєї поразки? Це почалося… коли це почалося?
Я зупиняюсь. Зупиняюся вкотре за останні дні отак, просто серед вулиці.
І до моєї черепної коробки стукає химерна думка: я прийшлий до цього міста. Не рік, не п'ять років тому, а сьогодні, зараз.
«Люди! — гукну я. — Чуєте мене?..»
Якщо уявити, що хтось таки зупиниться. Покличе міліціонера? Поспівчуває?
Вислухає? Але ж мені немає що сказати. Гра в месію безславно вмирає.
Я стою посеред вулиці. Тихо. Вогні довкола. Сусідньою вулицею проїхав тролейбус. Можна піти в ресторан, можна сходити на вечірній сеанс в кіно. Можна заговорити до якоїсь жінки.
«Здрастуйте. Котра година, не скажете?»
«За чверть восьма».
«Дякую. Можна, я з вами трохи пройдуся?»
«А ви цього хочете?»
«Так, дуже хочу».
«Що ж, ходімо».
Усе вертається знову до гри. Яку я не зможу продовжити. Яка нестерпна для мене.
«Але ж є вихід, — кажу я собі. — Чого ж ти втікаєш од нього?»
«Я не втікаю».
«Утікаєш. Цей похід і є втеча».
«Так, але від чого?»
«Хіба ж не знаєш?»
«Тепер знаю».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Камінь посеред саду» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ТРЕТЯ ВІЛЬНИЙ ВІД УСЬОГО“ на сторінці 12. Приємного читання.