Розділ «ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ»

А щоб мене вірно зрозуміли, розповім, як було, не приховуючи і не перекручуючи фактів.

Все трапилося в неділю. Під самий фініш цього останнього на минулому тижні вихідного дня, десь ближче до ночі повертався я від свояка жінки своєї, Андрія Кленка, що він може підтвердити (при необхідності письмово). Із найближчого провулка виходить жінка непевних років і йде в попутному напрямі. Я, звичайно, зацікавився: у такий пізній час, у такому глухому місці ходить жінка непевних років і при тім одна.

Як справжній мужчина, я не злякався, а навпаки, прискорив крок і спробував вияснити, якого віку жінка. Проте це мені не вдалося, бо, почувши мої швидкі кроки, вона почала бігти. Знаючи, що час пізній і що всяке може трапитися, я гукнув їй, щоб вона зупинилася, тому що хотів провести її в потрібне місце без пригод з поганими наслідками. Але вона, почувши мій крик і витлумачивши його хибно, не зупинилася, а чимдуж побігла, і мені, щоб не відстати, довелося зробити те ж саме.

Як мужчина, я не міг вчинити інакше, бо вулиця, по якій ми бігли, перекопана ямами і траншеями, і вона (жінка ця) могла звернути собі в'язи, чого мені зовсім не хотілося. Окрім того, біля самітного ліхтаря я встиг помітити якусь підозрілу постать. То міг бути хуліган, а я не бажав, щоб хуліган чіплявся на вулиці до невідомої жінки непевних років. Я зібрався з силами, збільшив швидкість і почав її наздоганяти, намагаючись чемно взяти за руку вище ліктя, щоб показати цьому хуліганові, що ми з нею буцім знайомі і, на випадок чого, можу за неї постояти. Але вона на це прореагувала дуже негативно, почала репетувати: «Рятуйте! Рятуйте!» — і таке інше. І так, крутячись між ямами та перестрибуючи через траншеї, ми наблизилися до того хулігана, що йшов нам назустріч, після чого ця жінка з криком «Іване! Іванчику!» кинулась йому на шию, а він почав проводити проти мене всілякі хуліганські випади, сліди яких і досі помітно.

Тому мою вимушену відсутність пропоную прогулом не вважати, а гроші, що належать мені за ці дні, вирахувати через народний суд з Гонцика Івана Артемовича, тридцяти років, та його дружини Гонцик Явдохи Трохимівни, двадцяти восьми років, які живуть за адресою: вулиця Тиха, будинок під номером вісім. А також віднести на їхній рахунок вартість розбитого годинника «Хвиля», майже нової нейлонової сорочки, югославського костюма, окулярів плюс витрати на придбання бодяги та свинцевих примочок.

Микола Петренко

БИТІ СПОГАДИ

У західнонімецьких містах часто влаштовуються зустрічі уцілілих на минулій війні есесівців, продаються фашистські реліквії, демонструються кінокартини про життя Гітлера.

(З газет)

У мюнхенських пивнушках

Кипить ажіотаж,

У мюнхенських пивнушках

Гримить фашистський марш:

Зібрались імениті

Вояки недобиті.

Обвішані хрестами,

Пригадують бої,

Горланять до нестями

Про подвиги свої:

— Ми фюрера солдати,