— Так, саме це я й мав на увазі.
Ми сумно посміхаємося, виходячи з кабінету, а наш відділівський філософ та ерудит Григір Нестеренко, червоніючи, пропонує нам подумати над новою казкою, над іншим міфом про Цесарчука...
Анатолій Михайленко
НАША ВЗЯЛА
Ми з Петром Свирстюком — приятелі, сусіди й колеги: длубаємось у торгівлі. А дружини наші змагаються.
Петрова жінка дістала французький мохер. Моя — італійський.
Зате моя добула лондонські чобітки, а Петрова — лише з якогось Рейк'явіка.
Моя хапонула чехословацьку кришталеву люстру, а Свирстючка — тернопільську: і дорожчу, і зовсім не кришталеву, а тільки під кришталь.
Килими у нас косівські, а Петровій привезли індійські.
З меблями нам теж не поталанило: маємо румунські. Свирстючка хизується фінськими.
Зате дача в нас — кам'яниця на сім кімнат. Петро спромігся лише на двоповерховий котеджик з чотирьох кімнаток, та ще й без підвалу.
А ось на транспорті — моя жінка вважає — ми втратили: до останнього часу катав її на «Ладі», а Петро свою — на «Волзі»...
Свирстюкові дали шість років, а мені — п'ять.
Усе-таки наша взяла!
Анатолій Михайленко
ВІТАЛЬНА АДРЕСА
Іван Калістратович йшов на пенсію, і підготувати вітальну адресу доручили працівникові його відділу Миколі Недобию.
Він написав:
«Сьогодні, коли ви нарешті йдете на заслужений відпочинок...» Потім замислився, зітхнув і викреслив слово «нарешті».
Друга фраза вже давно сформулювалася у голові:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Веселий ярмарок» автора Кисельов С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ“ на сторінці 111. Приємного читання.