Розділ «ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ»

Наприкінці Недобий чесно дописав: «Відпочивайте на здоров'я» і пішов по кабінетах збирати автографи.

Андрій М'ястківський

ТАК ПРИГРІЛО СОНЕЧКО

Дивиться дядько Тихін на Кравцевого Васька, коли той саме із Савчуччиною Марійкою вітається, та й каже своїй старій:

— Посіяв хлопчина вуса...

— А ти чого туди очі вернеш? Стружиш на тім верстаті, то стружи. Твої вуса вже сиві.

— А сиві! — наче з гордістю каже Тихін.

— То й не балакай про таке, діду.

— Чи я щось зле кажу? — усміхнувся.

Марійка вже сховалася за кущами бузку на своєму подвір'ї. Кравців Васько пішов собі вулицею, а Тихій перестав стругати рамку для вулика та й дивиться на жінку, що винесла коритце заминухи качкам.

— Чого ти? Наче вперше мене побачив...

— Я ж тебе не зачіпаю.

— Не вистачало, щоб зачіпав...

— Сонце сьогодні таке, Оленко, як...

— Як що? — не хоче усміхнутися Олена. Не дочекавшись відповіді, питає про інше: — Чого це ти мене Оленкою?.. Віджила я вже ті пестощі...

— Якось так сонце на мене пригріло, коли побачив того хлопчину... Так він на Савчуччину Марусю задивився, аж спинився проти воріт. І уявилося мені, що то я йду, а ти стоїш у воротях. Сонце так пригріло...

— Балакаєш, наче десь чарку перехилив...

А чоловікові хотілося підійти до жінки, глянути в очі і ще раз сказати «Оленко». Але її обступила качва. То й спитав:

— Хіба це так давно було?

— Що було?