— Якось так сонце на мене пригріло, коли побачив того хлопчину... Так він на Савчуччину Марусю задивився, аж спинився проти воріт. І уявилося мені, що то я йду, а ти стоїш у воротях. Сонце так пригріло...
— Балакаєш, наче десь чарку перехилив...
А чоловікові хотілося підійти до жінки, глянути в очі і ще раз сказати «Оленко». Але її обступила качва. То й спитав:
— Хіба це так давно було?
— Що було?
— Та нічого... Сонечко так лагідно...
І взявся за фуганок. Із свистом упала на землю соснова струганка.
Тим часом сонце зайшло за білу хмарину.
Андрій М'ястківський
ПАРАД ПЛАНЕТ
Такі тепер усі мудрі, що нехай їм всячина. Таж колись жодна молодиця слово «аероплан» не могла вимовити, всі «яроплан» казали, а тепер — «рентген», «аерофлот», а це останніми тижнями про парад планет заговорили.
Щось по радіо балакалося, щось у газетах писалося, а село, як вулик:
— Моя сусідка, оця, що звалась Іленою, потім Оленою, а тепер почула, що й Альоною можна, то так і зветься.
Ото вона й каже:
— Все! Раз парад планет — збільшиться радіація. Хто не вмер — почнуть мерти. Он Кузьма Притика жив собі і нічого не думав, а передали по радіо про парад планет, то позавчора й поховали.
— Скільки ж тому Кузьмі було? — питаю.
— Дев'яносто три, але те не має значення — парад планет!
— Люди — мухи,— каже на це пенсіонер Свирид Приймак,— якби не вдяганка, не хати — вимерзли б.
— А до чого тут планети? — питаю.
— Які планети? — перепитує.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Веселий ярмарок» автора Кисельов С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ“ на сторінці 113. Приємного читання.