Розділ «Павло Мисько ЕРПІДИ НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ»

- Інфомацію не зрозумів. Шурують вугілля в топці, щоб ліпше горіло. А пилюка — найдрібніші тверді частинки, які знялися з поверхні Землі або, навпаки, осіли на Землю. Куріти — слабо горіти, тліти, вилучаючи багато диму. Навіщо нам підпалювати пилюку? І чи буде вона горіти? Адже вона складається з неорганічних частинок…

— Облиш, філософе, у мене терпець не залізний, — розізлився раптом Ваня, — Доганяй! — побіг стежкою попереду Ерпіда.

Бігти довелося щосили, бо Ерпід розвинув велику швидкість.

Аж там, де стежка вийшла на дорогу, Ерпід зупинився, моргнув червоним носом-лампочкою.

— Ну, чого ти? Давай сюди! — нетерпляче поманив його Ваня.

— Роблю висновок: ти не вдоволений мною. Я хочу зробити тобі приємне: відключити ту недобру людину.

— Кого-о?!

— Того, хто ліпить вам одиниці і виводить на чисту воду, дає питлю і годує березовою кашею — Олега Максимовича. Уяви його собі…

— Уявив, ну й що?

Ерпід мовчав хвилину.

— Усе. Ця людина більше не буде ліпити одиниці, - Ерпід обережно завертівся, ніби вибирав, як краще з’їхати на дорогу.

— Ти його… Він помер?! — Вані перехопило подих.

— Я його відключив.

— ??!

Ерпід прочитав страх на обличчі Вані.

— Не бійся. Олег Максимович є, але його нема.

— Як це? Що ти накоїв, божевільний?! — закричав обурений Ваня. — Який же він недобрий?!

Ерпід не встиг нічого розтлумачити. Обидва запримітили, як з лісу вискочив на дорогу і помчав до них з усієї сили Жучок. У зубах він щось тримав.

І чим ближче підбігав песик, тим більше біліло обличчя Вані. Він, здається, впізнав, що ніс Жучок.

У Клинцях хрипло, ніби його ріжуть, закричав Голобородьків півень…