Розділ «Павло Мисько ЕРПІДИ НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ»

— Тридцять дев’ять кілометрів і чотириста п’ятнадцять метрів. Курс — північний схід.

— Північний схід… Північний схід… — завертівся Ваня, метикуючи. — Так у тому ж боці Мінськ! А до нього п’ятдесят чотири кілометри. Ми вчора їздили туди в пересувний звіринець, то шофер казав, що спідометр накрутив п’ятдесят чотири.

— Я назвав віддаль правильно до сантиметра. По курсу.

— Розумник! А хто ж по курсу ходить чи їздить? Тут знаєш які ліси? Пар-ти-зан-ські!

- Інформацію не зрозумів.

— Я тебе з дідом познайомлю. Він тобі такого нарозказує, чого ніде більше не почуєш. Ти був ще де-небудь, на іншій планеті?

— Братик Ваня… Я сконструйований і зроблений спеціально для вивчення Землі.

— А хоч би й був! Ні на якій іншій планеті такого не почуєш. А як ваша планета називається? На ній так само люди чи хто?

— Я запрограмований для приймання інформації. Даних про нашу планету записано мало. Наказано витрачати енергію тільки для вивчення Землі та весь час підраховувати, скільки ще залишилося енергії. Треба, щоб вистачило йа зворотний шлях.

— А може, ти не космічний розвідник, а якийсь заокеанський шпигун?

— Питання не зрозумів. Відзначаю низькі розумові здібності Вані.

— Не ображай… Так ти все-таки полетиш назад на корабель? — Вані раптом до сліз стало шкода розставатися з Ерпідом. — Ти ж казав, що передав мене на корабель. Ну то й досить, а сам залишайся. Ми тебе учням і вчителям покажемо, ученим.

— Не можу. По-перше, всього, що я назбираю, передати не вистачить енергії. По-друге, наказ є наказ. Іван Олексійович Гордій, ти казав, що вчора був у місті Мінську.

— Не тільки я. Увесь клас, у звіринець їздили.

— Зрозумів, роблю висновок: збив з курсу мене ти. Я повинен був приземлитися в місті і зустрітися з тобою там. А ти опинився тут, і мене повернуло сюди.

— А чому… зі мною? Хіба мало в місті людей? Чи взагалі — на всій землі.

— Електронно-обчислювальні машини на борту корабля пропонували мільйони варіантів записів електромагнітних полів людей. Я вибрав запис електромагнітного поля твого мозку.

— Кхи-км… — прокашлявся Ваня.

Ніби маслом по серцю провів Ерпід. “І чим я сподобався йому?” — подумав.

— Після приземлення я навів тебе на себе, — оповідав Ерпід. — Ти йшов на мої позивні.