TextBook Женя раптом, як кізка, скочила мені на спину, я випростався, Женя стала мені на плечі й почепилася руками за верх паркана. Потім видряпалася вгору і вмить була на вулиці. Про машину я вже попередив її, і крізь щілину в паркані бачив, як з авто висунулись руки назустріч їй. Я навіть впізнав у машині дядю Михайла. Машина рушила й зникла. Я зітхнув вільніше і вийшов на алею до Ромки.
Ми пішли по алеях.
Ромка дуже хвилювалася: все-таки вона була дівчинка.
— Ти не хвилюйся, — сказав я їй, — ми з тобою ще не такі справи будемо виробляти!..
— Я пробую не хвилюватись, — відповіла вона, — але чомусь у мене не виходить.
— А ти все-таки пробуй.
— Я пробую. Ой як колотиться в мене серце… Назустріч нам ішла доглядачка. Я сказав їй:
— Тьотю, покличте нам Женю. Доглядачка тихо відповіла:
– Її немає.
Я зробив страшенно здивоване обличчя.
— Як немає? А де ж вона? Може, вивезли?
Тоді доглядачка пильно подивилася мені в очі, оглянулась назад на алею і якимось зовсім іншим сумним голосом промовила:
— Хлопчику, ти краще за мене знаєш, де зараз дівчинка Женя. Іди звідси, поспішай, бо може бути пізно, а мені буде жалко тебе, ти справжній мужчина…
Тоді ми з Ромкою вклонилися доглядачці й пішли з саду лікарні. Вже аж на розі Чеховського й вулиці Воровського Ромка сказала:
— Ну й скажений ти, Сашко, як ти не боїшся?
Я весело підморгнув Ромці.
— Все в порядку, дівчинко, — сказав я. — Женя зараз у вас на квартирі. Тільки, напевне, дядя Михайло не знає, що з нею робити. Будемо поспішати додому. А ця доглядачка, мабуть, таки бачила, як я пересаджував Женю через паркан.
Справді, Женя була вже дома в Ромки, коли ми повернулись. Одного тільки не могли ми зрозуміти: коли ми розповіли Жені про те, що їй загрожувала загибель, вона зовсім не виявила ніяких ознак радості, що врятувалася. Спокійно вислухала нас і потім почала дивитися в вікно.
Того ж дня ввечері прийшла оглянути її тьотя Клава. Вона запропонувала віддати тимчасово Женю їй. Справді, в тьоті Клави було безпечніше, і ми одвели Женю до неї.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сашко» автора Смілянський І.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НА АЛЕЇ ЧЕТВЕРТОГО САНАТОРІЮ“ на сторінці 4. Приємного читання.