TextBook Другого дня ми умовилися з дядею Михайлом, коли і в якому місці має під’їхати до паркана лікарні машина, і пішли з Ромкою до Жені.
Ще було рано, і нас не пускали. Ми ж прийшли навмисно заздалегідь, бо що раніше, то буває менше відвідувачів у саду. До того ж сьогодні була хмарна погода, навіть накрапав трохи дощ і був вітер, отже, в саду мало бути небагато народу.
Коли почався час відвідувань, ми з Ромкою перші пройшли до саду лікарні. Там уже гуляло кілька хворих. Жені не було. Тоді Ромка підійшла до її вікна і пройшлася повз нього кілька разів.
Женя побачила й вийшла до саду. Ми почали ходити з нею алеями. Женя була така ж, як і завжди.
— Женю, — нарешті спитав я. — Тобі тут дуже нудно?
— Дуже! — призналась вона. — Мені тут страшно серед хворих людей. Тут є корпус для божевільних, і часом звідти чути зойки людей, яких там б’ють за щось…
— Я б звідси втік, — сказав я.
— Куди? — спитала Женя.
— Додому, — відповів я, — або до кого-небудь із знайомих, якщо додому не можна.
— Та й як звідси втечеш? — мляво спитала вона.
— А через паркан!
— Високо!
— А я б тебе підсадив, — сказав я. — Хочеш, давай спробуємо? Зайдемо за оті дерева, а потім у кущі… Ромка повартує тут, на алеї, щоб попередити нас, якщо з’явиться доглядач. Хочеш?
Женя мовчала, але я вже взяв її за руку й вів за дерева. Вона майже не опиралася.
— Поїдемо до нас, і там перебудеш кілька днів, а потім прийде твоя мати й забере тебе.
— Чекай, чекай, — казала вона, — я ще нічого не розумію.
— Не треба й розуміти. Треба діяти швидше. Треба тікати звідси, я тобі потім скажу — чого…
Ми вже були за кущами під самим парканом, що виходив на Чеховський завулок. Ромка ходила недалеко по алеї і пильнувала. Коли б з’явився доглядач, вона б тихенько засвистіла.
Тепер треба було переконатися, що на вулиці немає поліцаїв або фашистських солдатів, які могли б нам перешкодити. Я миттю виліз на паркан і подивився на вулицю. Ні солдатів, ні поліцаїв я не помітив. Недалеко стояла наша машина. Я махнув рукою шоферові і скочив назад до саду.
— Лізь мені на спину, — скомандував я Жені і вперся руками в паркан.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сашко» автора Смілянський І.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НА АЛЕЇ ЧЕТВЕРТОГО САНАТОРІЮ“ на сторінці 3. Приємного читання.