TextBook Першого ж дня, коли я повернувся до Києва, Ромка прибігла до нас. Я чекав, що побачу її радісною, але вона була сумна й замислена.
— Що сталося? — спитав я, коли бабуся вийшла з кімнати. І вона розповіла мені, що на завтра призначена страта восьми партизанів-підпільників.
— Сашко, — прошепотіла вона, хоч у хаті не було нікого, — Сашко…
— Ну кажи, кажи далі… — перебив я її.
— Сашко, татусь мені сказав — вони мають відомості, що серед інших підпільників буде розстріляний і Женин батько…
— Тобі наснилося?
— Ох, коли б тільки наснилося, Сашко!
Ще трохи, і вона заплакала б, але все-таки витримала, тільки очі в неї якось особливо заблищали…
Вона пішла, а я ліг на тапчан, наче щось важке спало мені на серце, стиснуло його, і я не мав сили визволитися від цього тягаря…
Женя, моя однокласниця, така завжди безтурботна, весела штукарка…
І раптом… Невже вона буде на страті? Ромка казала, що про це не знає Женина мама, не знає й Женя.
Фашистська влада не сповіщала про призначену страту, але гестапо само пустило чутку, і люди рознесли звістку про це по всьому місту.
Другого дня бабуся, повернувшись із крамниці, уже знала теж про страту.
— Не ходи, Сашко, на те видовище, — сказала вона.
Я не відповів їй нічого, тільки лежав, як застиг, на тапчані й уже цілу годину дивився в стелю, нічого не бачачи…
— Не підеш? — спитала бабуся тривожно.
Я мовчав. Тоді вона підійшла до мене, сіла на канапу і, дивлячись мені в вічі, сказала:
— Ну що ж, Олександре, бачу по тобі — підеш… Бачу — надто рано виріс ти, вигнався вгору, дорослим став. А я що ж — я не владна вже над тобою. Так, мабуть, положено вам, теперішнім дітям, — щоб науку свою проходили, відаючи людську смерть…
Вона брала мої руки, цілувала їх і примовляла:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сашко» автора Смілянський І.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КВІТИ ВГОРУ…“ на сторінці 1. Приємного читання.