ОЛЬГА:
— Завтра Гриць одведе тебе на хутори…
— А — потім?!.
Всі мовчать пригнічено, МАКСИМ думає якийсь час… Потім враз стріпнув головою:
— Добре… Лише б загоїти руку!..
КАТРЯ:
— Що ти надумав?!.
МАКСИМ, пестячи Катрю по голові, засміявся:
— Ну, ну… Мала… Комбриґ знає вже, що робити… (подумав) — Ольга в одному має рацію… По-моєму, це буде так:
У нас є до вибору — умерти за Сталіна… За Гітлера… І за себе… За свою правду. І тим перемогти…
ОЛЬГА:
— Не забігаймо із смертю наперед, друже…
— Мене смерть не страшить… Мене страшить рабство і безчестя… Це найгірше. Так?..
— Так…
МАКСИМ глибоко вдихнув повітря й з шумом випустив його з грудей, і враз прорік якось моторошно, тягуче-поволі, як сомнамбула:
— Тоді я чітко проглядаю контури нашої кривавої, тяжкої, й далекої… але неминучої перемоги… (стріпнувши головою, починає зводитись): —
— КОМБРИҐ ПІШОВ!..
15Раптом відчинилися двері (без стуку) і ввійшов ДОЛМЕТЧЕР Капка. Вломився нагло, гупаючи на порозі чобітьми підкреслено-зухвало…
КАТРЯ враз погасила лямпу… Всі змовкли…
ДОЛМЕТЧЕР КАПКА, стрельнувши ще при світлі очима до столу, вже в темряві гмикнув значуще, а тоді прорік призирливо, на повен голос:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розгром» автора Багряний І.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІДСЛОНА ДРУГА“ на сторінці 28. Приємного читання.