ГРИЦЬ — дивиться на Ольгу, потім на всіх, на свою єдину руку затиснену в кулак — і голосно сміється…
ОЛЬГА:
— Чого ти іржеш?..
ГРИЦЬ, торсаючи чуба:
— Ні таки — ми… (крутить головою) — Ми зовсім, зовсім інше покоління!.. Га!.. Гримить… Товче нас, меле… і — будь ласка… (розводить рукою та й береться знову їсти).
ОЛЬГА:
— Еге ж… Любі мої графи і барони, інженери і майбутні маршали! — не кидайте лушпиння на підлогу, але й не їжте його, бо думка, що там є вітаміни, — абсолютно помилкова, хоч і занесена з Европи… на баґнеті…
КАТРЯ:
— Ви так молотите, друзі мої, наче це вам не картопля, а баронські шнітцелі та фіґлі-міґлі…
ГРИЦЬ і ІНШІ:
— То в нас баронські апетити…
— І геркулесові щелепи…
— І вовчі шлунки…
— І арештанський режим…
МАКСИМ, оглянувши всіх зворушено:
— Наче вві сні… Дорогі мої!.. (і прикладає кулак до грудей, крутить головою… і мовчки береться їсти…)
МАТИ нишком витирає очі, дивлячись на схудлого й блідого суворого Максима…
…………
Скінчивши їсти, ОЛЬГА відкриває шухляду і частує Максима сигаретами:
— Це нашого Рафаеля… (підморгує) — щедра плата цивилізованої Европи дикій і нецивилізованій Азії за геніяльні творіння нашого бідного професора і… першого артиста Республіки… Такса офіційна — пачка сиґарет за пачку Сикстинських мадонн з ориґінальних німецьких фото… Чи так Грицю?..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розгром» автора Багряний І.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІДСЛОНА ДРУГА“ на сторінці 26. Приємного читання.
TextBook