Розділ «ДОВБУШ Повість»

«— Ано скоч подивиси, ци не йдут наші легіні.

Орфенюк, не розуміючи, витріщив очі. Баюрак був догадливішим.

— Зара піду.

І побіг. За якийсь час прийшов.

— Не видко. Видев, на інчу полонину пішли.

— Но, най ідут. Вни знают, шо ми тут. Єк треба буде — який прибігне.

І жили тут наші кілька день. Трохи помагали пастухам, а більше лежали горі черевом та вигрівалися. Таки відвикли трохи від роботи й вона їм смерділа.

Ватаг посилав у село одного з пастухів. Олекса міг думати, що хлопець, не дивлячись на всі накази, може комусь сказати, шо от на полонині Довбуш сам третій. Тому перед відходом пастуха звернувся до своїх хлопців.

— Но-но, йдім до товариства та треба й нам посуватиси на села. Доста ми вже ту бавили.

Хлопці прощалися з пастухами і йшли. Але не на села, а далі на полонини. Так пожили трохи у Валищука Василя, потім у Митника.

Коли Митникові його вівчар переказав, що Довбуш гостить у них і легко його можна піймати та дістати обіцяну нагороду, Митник злаяв дурного вівчаря й звелів мовчати.

— Як вернеш, то Довбуш буде ше у нас, то лиш іскажи, шо я просив, аби моїх кітлів та рушниць не брав. Най їдє, шо хтє, най б'ют баранів — то все байка. А без кітлів та рушниць я каліка.

Але доки ік так сидіти на полонинах? Воно приємно, звичайно, але так і до віку можна чекати. І Олекса рішив іти. Втрьох не трудно було прохопитися через які хочеш патрулі.

Оповів хлопцям свій план помсти на багачах.

— Єк свої вже на нашу голов важут, то вже… Треба їм показати, шо то є. Ідім почерез Скупову на Річку, там зітнемо Дідушку. Витак Мочернака, витак Дзвінчука у Космачі. Най си варуют богачі. Я їх не займав… Я не ходив на їх вівці, на їх добро… А тепер — най си начювают… І усім буде таке.

Сильно олютивси Олексючьок на багачів.

Пан Пшелуський теж почував себе [погано].

Головна річ, що занадто він хвалився, виступаючи проти! Довбуша. Казав навіть, що відчуває певну образу гонору, що його, полковника, посилають проти якихось хлопів.

— Чи моя шабля не згодилася би проти шведа або москаля, що її пан гетьман уживає на якогось хлопа? На хлопа треба йти з нагаєм, а не з шаблею.

Потішав себе тільки тим, що це буде недовго. Як той казав: «Не довго бавився, а справився добре…»