TextBook — Може й не мав, бо якби мав, то не втратив би так легко.
— Чи ти вмовкнеш, Грицю?.. Я дуже терпеливий, але коли забагато, терпіння не стане.
Але Кульчицький тільки глянув на нього. Звів із нього очі та говорив далі, йдучи за своїми думками.
— Яка дорожнеча! Корчмина є, так що з цього? Дістанешся туди? Навіть як протиснешся і ребер тобі по дорозі не поломлять, то що там є? За гарнець пива, що його всюди дістанеш за три гроші, там правлять... скільки? Десять?
— Десять — відповів Криницький, радий, що Кульчицький кинув говорити про татарку.
В Білій Церкві ми платили за кварту горілки... скільки? Шість грошів. У Чигирині можна було дістати за п’ять і куди ліпшу. Тут іди і спробуй її дістати?
— Скільки?
— Двадцять грошів. Двадцять! Щоб то ще горілка була, як горілка. Кажу тобі: сивуха така, що аж у носі вертить.
— Гм... А маєш її?
— Що?
— Ту горілку.
— Чи ти здурів? Я давав би двадцять грошів за таку погань? Ось купив я восьмачку вівса для наших коней, бо треба було. Знаєш скільки дав?
— Скільки?
— Вгадай.
— Скільки то є восьмачка?
— Петре, Петре! Ти не знаєш що таке восьмачка?
— А ти хіба знаєш?
— Стільки, що люблинський корець.
— О! За корець вівса я платив у Чигирині десять грошів.
— То переплатив, бо можна було дістати за вісім. Тут скільки, вгадай?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полковник Данило Нечай. Том 2» автора Радзикевич В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Не кряч!“ на сторінці 2. Приємного читання.