Розділ «Хто в Чигирині, хто в Суботові»

У тій же хвилині Нечай кинув вистрелений пістоль на землю, зібгав кінські поводи знову в ліву руку і, наче громом уражений, зісунувся на правий бік коня, коли зауважив, що його напасник по лівому боці сягнув за пояс, щоб добути ножа.

Тяжкий ніж тільки засвистів понад його головою.

Тоді Нечай підвівся знову, став у стременах і най ближчий противник, який, думаючи, що Нечай ранений, необачно приблизився на засяг шаблі, повалився на землю в смертельних судорогах із пробитим горлом.

Страх пройняв трьох останніх. Два з них кинулися до втечі перед себе навмання, а третій побіг за кущі, де, видно, були заховані коні. Першого з утікачів Нечай повалив, наїхавши конем, і почув, як ломляться його ребра під кінськими копитами, другого повалив лезом шаблі та поскочив за тим, що заховався в кущах. Побачив, що він допав уже коня й почвалував у напрямі Чигирина.

Погоня за ним не тривала довго. Не проскочили й половини гонів, як Нечай дігнав його і крикнув грізно:

— Здайся!

Водночас його шабля гострим кінцем торкнулася місця під лівою лопаткою втікача.

Той здержав коня.

— Кинь шаблю!

Шабля з дзвінким відголосом упала на землю.

— Викинь пістолі! По одному!

І пістолі полетіли на землю у слід за шаблею.

— Твій пояс! Усе, що в ньому, віддай!

Гаманець із грішми та якісь папери перейшли до рук Нечая.

— Скидай пояс!

Пояс був суконний, довгий.

— Руки взад! Обидві! Швидко!

Одночасно зі словами, вістря шаблі застрягло в ребрі, пробивши шкуру.

Тоді Нечай узяв свою шаблю в зуби, і швидко та туго зв’язав обидві руки в’язня так міцно, що тому зразу пальці здерев’яніли.

Так повернулися до місця засідки, не замінивши ні слова. Тіла вбитих і поранених лежали на снігу. Один із них, повалений лезом шаблі, пробував саме встати. Нечай іще раз приголомшив його та, повен неспокою, під’їхав туди, де впав Дрозд.