Мотря

— А тобі заздро. Твоєї не п'ю, лиш Кочубеєву, за його добре здоровля та за панування.

— Але ж гостить!

— Який пан, такий крам!

— У доброго пана і свиням добре, а в злого я з жінкою не беруся бути.

— Великі пани завелися тепер у нас.

— І багато їх.

— Дальше людей не буде, самі пани.

— Не так, як у Польщі, там тепер кажуть: три пани, два отамани, а один поддани.

— В скрипучих чоботях ходять, а босі сліди за собою лишають.

— Щоби і наші на таке не зійшли.

— Цитьте!

Козаки політичніше поводяться за столами. Ніхто з них не знає, чи завтра хорунжим або й

сотником стане. Проповідають про якогось Молявку чи Булавку Многопіняжного, що простим

козаком був, навіть, мабуть, і не з козацького роду, а потім і сотником у Сосниці став, самим

гетьманом настановлений.

Гетьманські козаки особливо поважно себе тримали. Вони біля самого престола, їм до

неба ближче.

Особливо в теперішніх часах, у війні. Бо де ж козакові скорше показати себе, як не на

війні?

— Мабуть, щось велике назріває. Гетьман раз у раз якісь листи пише.