В Країні Сонячних Зайчиків

- А ти чого?

- Просто так.

- I я просто так.

I раптом менi стало смiшно. Я засмiявся. I вона засмiялася.

Ми нiчого не говорили, а просто смiялися по телефону. I це було чогось так весело, що я аж захлинався. Нарештi вона спитала:

- А чого ми смiємось?

- Не знаю.

- I я не знаю.

I ми засмiялися ще дужче.

- Ой!.. Ха-ха-ха!.. Ми наче смiх-трави наїлися,- я не знаю, як це в мене вирвалося. Сказав i тiльки тодi зрозумiв, що я сказав.

- Ти знаєш,- сказала вона,- а моя бабуся десь давно читала, що в Аравiї росте "веселе" дерево. Якщо людина з'їсть з нього ягоду завбiльшки з горошину, в неї починається приступ смiху, який триває кiлька годин. За плодами особливо ганяються пiдлiтки. Але батьки суворо наглядають за ними, щоб тi уникали "смiшного" дерева.

- Серйозно? Є таке дерево? - у мене чогось похололо всерединi.- А як воно називається?

- Не знаю. I бабуся не пам'ятає. Вона це десь читала, але не пам'ятає навiть де.

- Цiкаво.

- Авжеж. Ти уявляєш, якщо поганий настрiй, з'їв - i регочеш собi.

- Ага.

- А тато сказав, що у Мексицi росте кактус без колючок - лофофора, священна рослина ацтекiв. Якщо його пожувати, то теж буде веселий настрiй. Ще й рiзнi галюцинацiї - кольоровi, зоровi й слуховi.

- Ага...

- Ну, гаразд... Я тебе вже заговорила. Треба вже за уроки сiдати. До побачення.

- До побачення.