Розділ «Частина перша Земля і небо»

— Його забили?

— Ні, він наклав на себе руки, коли вибухнула перша створена ним атомна бомба і знищила понад сто тисяч мирних мешканців Джапайї. В своєму останньому листі він писав, що випустив на світ дракона, який спопелить планету, і благав не допустити початку третьої всепірейської війни.

— Розумію… — прошепотів Айт.

Старий одвернувся, нишком витер сльози і вже сухо, суворо сказав:

— Вбити Кейз-Ола замало. Ви повинні перетяти шлях війні, зрозуміло? Тільки з цією умовою я візьму гріх на свою душу.

— Я згоден, — коротко відповів Айт.

Екзамен на Псойса складено

Минуло вже кілька секунд з того часу, як Павло натиснув на кнопку біоскопа, а імла на екранчику не розпливалась. Вона тільки поволі збиралася в густі плями, що мерехтіли, як чорне марево.

Нудотно пахло якимись ліками. Нестерпно боліла голова, ніби її ритмічно поливали розтопленим свинцем навхрест через тім'я.

Та ось плями стали виразнішими. Чітко проступила темна рамка дзеркала. А в наступну мить вирисувалось зморшкувате обличчя, яке зловісно посміхалося беззубим ротом.

— Отже, це я… — почувся незнайомий скрипучий голос. — Я, Псойс…

Дзеркальце впало, і старик, обхопивши голову, застогнав.

— Псойс… — повторив Айт підводячись. — Ну, то хай буде так.

Він попрямував до дверей. Тіло було неслухняним, якимсь чужим. Суглоби згиналися неохоче, ніби в них понабивалось піску. Всі речі довкола набули неприємного жовтого відтінку, що дратував око. Звуки долітали приглушено, мов з льоху.

— Хай буде так… — він одчинив двері і пішов коридором.

Назустріч рухалась група людей у блискучих білих комбінезонах. Той, що йшов попереду, раптом прискорив ходу і закричав:

— Пане Псойс! Вам же не можна вставати з ліжка! Уклінно прошу, поверніться до палати!

Професор Лайн-Еу запобігливо допоміг хворому дійти і, ледве причинивши двері, засичав:

— Ви що — з глузду з'їхали? Чи гадаєте, старий Псойс після операції гасатиме, немов юнак?!

— Пане професор, — тихо виправдовувався Айт, — я ішов дуже повільно…