– Я сам узяв його, з набережної, – відповів поліцай.
Брови Гунке полізли вгору.
– Та вас же кожний собака в місті знає! – стримуючи роздратування, промовив він.
Поліцай злегка посміхнувся:
– Я обережно… ніхто не бачив.
– А коли це було?
– Вранці.
Очі Гунке стали круглими. Не кліпаючи, він довго. дивився на співробітника поліції якимсь сумним безнадійним поглядом.
– Де ви розмовляли з ним?
– У кімнаті для чергування.
Начальник гестапо застогнав, і так страшно, неначе йому вирвали хворого зуба. Він відхилився від спинки крісла, обхопив голову руками і сперся ліктями на стіл.
– Я ж попереджав вас, що слід бути обережним, а тут вдень… чергова кімната… Хто вас учив так працювати?
Поліцай мовчав. Він лише важко зітхнув і зобразив на обличчі покору.
– Що ви доручили цьому жебраку? – Знову спитав Гунке.
– Я йому доручив з’ясувати, кого відвідують обидва ці молодчики.
– О… о… о!.. – простогнав Гунке і закрутив головою. – Та я про це знаю не гірше від хлопця. Ви мені все зіпсуєте з цим голодранцем! Розумієте?
Поліцай встав і почав м’яти кашкета в руках.
– Забирайтесь до бісової матері! А коли я дізнаюсь, що ви зустрічаєтесь з тим шмаркатим жебраком, я і з вас, і з нього сім шкур здеру!
Не чекаючи, поки перекладач доведе його думку до збентеженого поліцая, оскаженілий Гунке вийшов з кабінету, грюкнувши дверима.
XXV
Ліс залляли талі води. Потемнілий від вогких, сірих обволікаючих туманів, напоєний досхочу земною вологою, він обважнів і чекав тепла. Хвилююча весна теплими вітрами ходила між берез і сосен, кленів і осик.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 106. Приємного читання.